Персональный сайт

Как пользоваться программой Alсohol 120%

Pashka2012 — Fri, 11 Feb 2011 15:59:25 GMT

Alсohol 120%

Логотип программы

Основное направление этой программы – эмуляция привода в системе. Но кроме этого, у программы еще масса интересных возможностей. Давайте все их рассмотрим.

Инструкция

Уровень сложности: Легко

1шаг

Зачем она нужна?
Если объяснять на самом простом уровне, это приложение врет нашей системе, что у нее есть еще один дисковод и использует этот виртуальный дисковод для работы с такими же виртуальными дисками.
Программа создает образы дисков, использует их как реальные, копирует диски (даже защищенные откопирования), записывает реальные диски из образов.
То есть вы можете взять защищенный, лицензионный диск напрокат вместо того, чтобы покупать его.

2шаг

Как всё это делать?
Прежде всего, надо установить саму программу. Взять её можно здесь: http://depositfiles.com/files/cwqkc3flg
Это архив. В нем находится сам установщик и "таблетка от жадности”.
Распаковываете его и запускаете установщик. Рекомендую в процессе установки просто со всем соглашаться. Даже с перезагрузкой после установки.
Всё. Можно работать. Кстати, эта версия полностью русифицирована.

3шаг

Виртуальный привод
Заходим в раздел "виртуальный диск” в меню "настройки” в левой части окна программы и ставим число виртуальны дисков – 1 как на рисунке. Вот теперь мы полностью готовы к работе с образами дисков.
Остался вопрос – где их взять?

4шаг

Образы.
Сам Alkohol замечательно создаёт образы из реальных дисков. Для этого в меню есть пункт "создание образов”. Вам остается только соглашаться с работой мастера создания, нажимая на кнопку "далее”.
После создания образ оказывается в базе данных программы.
Можно работать с уже готовыми образами. Например, скачать образ с игрой с интернета и добавить его в базу программы.
Для этого нам понадобится пункт меню "поиск образов”. Он работает так же как стандартный поисковик в системе. Выбираете тот раздел, куда вы сохранили образ и жмете "поиск”. Все найденные образы на этом разделе будут показаны в окне поиска. Вам остаётся только кликнуть по ним правой кнопкой мыши и в появившемся меню выбрать "добавить выделенные образы в базу”.

5шаг

Совместимость и запись
Alkohol 120% отлично работает с образами созданными любыми другими программами. Он прекрасно понимает такие форматы как "nrg” – неровский и стандартный образ "iso”.
Из образа любого формата можно записать реальный диск так же, как создать образ из диска.
Для этого нам нужно лишь кликнуть по нужному нам образу в базе правой кнопкой мыши и в появившемся меню выбрать "запись дисков из образов”. Дальше откроется мастер записи дисков и нужно лишь подтверждать его действия.

1. АЛГОРИТМИ ТА МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 18:58:26 GMT

1. АЛГОРИТМИ ТА МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ
1.1. Алгоритми, загальні поняття
Поняття алгоритму виникло в математиці. Здавна при виконанні обчислювальних робіт використовувалися різноманітні інструкції, правила. За допомогою правил обчислювач міг, не вникаючи в суть задачі, одержати правильний розв'язок. Такі правила виконання математичних дій отримали назву алгоритмів. Велика роль у введенні поняття алгоритмів належить видатному узбецькому математику ІX століття Мухаммеду ібн Муса ал-Хорезмі, який сформулював правила виконання чотирьох арифметичних дій над числами. Головна його праця з арифметики була перекладена в Європі на латинь. На латині ім'я математика писали Аlgorіthmі, звідки утворилося слово «алгоритм». Наведемо приклади математичних задач, алгоритми розв’язання яких ви знаєте:
• додавання двох багатоцифрових чисел;
•ділення відрізка навпіл за допомогою циркуля і лінійки;
•розв'язування квадратного рівняння тощо.
У житті людини трапляються алгоритми не тільки як правила математичних обчислень, а й у вигляді
інших послідовностей дій.
Прикладами дій, для виконання яких можна скласти алгоритми, можуть бути:
• як перейти регульоване перехрестя двох вулиць;
• як зварити картоплю;
•як розкласти багаття.
Алгоритм «Користування телефоном»:
1. зняти трубку;
2. почувши гудок, набрати номер;
3. якщо з'єднання відбулось — говорити;
4. якщо з'єднання не відбулось — покласти трубку і перейти до п.1.
Алгоритм «Відгадай число»:
1. Задумай будь-яке число.
2. Додай до нього 12.
3. Від результату відніми 7.
4. Відніми від результату задумане число.
5. Одержано число 5.
Останній алгоритм — це приклад числового алгоритму.
Числовий алгоритм описує послідовність математичних дій
над числами.
Наведемо приклади алгоритмів, за допомогою яких обробляється не числова інформація, а літерна:
• алгоритм запису прізвищ учнів класу в алфавітному порядку;
• алгоритм вибору із даного списку осіб жіночої статі;
•алгоритм-рецепт приготування салату з крабів тощо.
Нечисловий алгоритм описує послідовність дій, не пов'язаних з обробкою числової
інформації.
Існує багато визначень поняття «алгоритм». Ми будемо використовувати таке:
Алгоритм — це зрозумілий, точний та повний опис
послідовності простих дій для розв'язування конкретної задачі.
Алгоритм знаходження найбільшого спільного дільника (НСД) двох натуральних чисел вперше описав
Евклід:
1. Порівняй числаа іb.
2. Якщоа =b , тоа найбільший спільний дільник.
3. Якщоа >b , то замінитиа наa – b.
4. Якщоа 5. Перейти до п. 1.
Алгоритми застосовується не тільки в математиці, але й у багатьох сферах людської діяльності.
Виконавцем алгоритмів може бути людина або машина.
1

Для людини це звичайні правила, рецепти, інструкції (як перейти вулицю, як спекти торт, як користуватися магнітофоном). Ці правила передаються усно або записуються на папері у вигляді тексту, креслень і малюнків. Машині для роботи потрібен опис дій на її «машинній» мові, який записується на магнітну стрічку або диск, лазерний диск тощо. До розробки алгоритмів звертаються тоді, коли потрібно «доручити» автоматичному приладу роботу, яку виконувала людина. Саме тут виникає необхідність точного опису послідовності простих дій для виконання певної роботи. Машині не скажеш: «Візьми ту штуку і стукай по цій штуці!» Саме після розробки відповідних алгоритмів створювалися пральні і швейні машини, м'ясорубки,
трактори, газові плити, авторучки, екскаватори, друкарські машини тощо.
В інформатиці використовують більш спеціалізоване поняття «алгоритму», яке ґрунтується на
поняттях «команда» і «виконавець».
Алгоритм — це послідовність команд, що визначають дії
виконавця з урахуванням його можливостей.
Ми будемо вчитися розробляти алгоритми для того, щоб за їх допомогою писати програми для комп'ютера. За програмою-алгоритмом комп'ютер буде дуже швидко розв'язувати складні задачі, на які людина потратила б багато часу і зусиль. Питання для самоконтролю:
1.
Як виникло слово «алгоритм»?
2.
Який алгоритм називається числовим? Наведіть приклад.
3.
Хто може бути виконавцем алгоритмів?
4.
Для чого вивчають алгоритми?
1.2. Властивості алгоритмів
Виконавцями алгоритмів можуть бути як люди, так і машини.
На відміну від людей, технічні пристрої у змозі виконувати тільки точно визначені операції. Роботу- виконавцю не скажеш, як, наприклад, мама донці: «Піди в кімнату, там десь ножиці лежать!». Дитині не треба детально і точно описувати алгоритм, де знайти ножиці і що їх треба принести саме мамі (чого б вона її інакше посилала?). Для робота-виконавця довелось би розробити, наприклад, такий алгоритм: повернутися на 12,7 градусів ліворуч; пересуватися прямо на відстань 4,34 метра; відчинити двері (що потребує свого алгоритму); перелізти через поріг заввишки 2,6 см і завширшки 16,5 см і т.д. Саме тому алгоритми, які виконуються автоматичними пристроями і машинами, повинні мати певні
властивості.
Алгоритмам необхідно мати властивості однозначності,
зрозумілості, дискретності, універсальності та правильності.
Відсутність хоча б однієї з цих властивостей робить неможливим виконання алгоритму машиною або
пристроєм, тому що їх робота стане помилковою.
Однозначність алгоритму — це точний опис дій та послідовності їх виконання, відсутність їх
неоднозначного тлумачення.
Таких властивостей часто не мають вказівки, які дають люди один одному. Наприклад, у мультфільмі «Вовка у тридев'ятому царстві» хлопчик дає наказ двом молодцям зі скриньки: «Нарубати і замісити!». І перший молодець почав рубати тісто, а другий місити дрова. Інший приклад: в одному німецькому місті бургомістр вночі зіштовхнувся з перехожим і набив собі гулю. Вранці він написав наказ: «Всім мешканцям міста вночі ходити з ліхтарями». Ввечері він пішов перевірити, як виконується його наказ. І знову набив гулю. «Чому ти без ліхтаря?» — «Ось він». — «Чому він без свічки?» — «Наказу не було». Наступного дня з'явився наказ: «У ліхтарях повинна бути свічка». Знову бургомістр пішов перевіряти виконання свого наказу і знову набив гулю. «Чому без ліхтаря?» — «Ось він». — «Чому ліхтар без свічки?» — «Ось вона». — «Чому вона не запалена?» — «Не було наказу». І тільки на третій день вийшов вичерпний наказ: перехожі в темну пору доби повинні ходити з
ліхтарями, у ліхтарях повинна бути свічка, свічка повинна бути запалена.
Зрозумілість алгоритму означає, що виконавець правильно сприйме кожну команду і зможе її
виконати.
Наприклад, алгоритм, розроблений для автоматичної пральної машини, не буде зрозумілим для
металообробного верстата з числовим програмним управлінням.
2

Будь-який алгоритм повинен бути розбитий на послідовність окремих кроків, мати властивість
дискретності.
Алгоритм має властивості дискретності,
якщо всі його команди чітко відокремлені одна від одної.
Наприклад, на автомобільних заводах весь технологічний процес розбито на послідовність простих
операцій (дискретів), виконання яких доручається машинам.
Для машини алгоритм має бути записаний у вигляді послідовності найпростіших команд, які вона
зможе послідовно виконувати.
Універсальність (масовість) алгоритму — це можливість
використовувати його для розв'язування подібних задач.
Наприклад, наведений в підрозділі 1.1 алгоритм знаходження НСД двох чисел можна застосувати до
будь-яких цілих чисел.
Алгоритм є правильним (результативним), якщо його виконання дає правильні результати
розв'язування задачі.
Алгоритм містить помилки, якщо при виконанні він не завершиться взагалі або отримані результати
виявляться неправильними.
Помилки в алгоритмах поділяють на синтаксичні та логічні.
Синтаксичні помилки — це порушення правил запису алгоритму: пропущені дужки, коми, помилки в
написанні команд тощо.
Наприклад: A++B; X=Y∗(Z–;
Відсутність синтаксичних помилок не гарантує правильної роботи алгоритму. Є більш складні і
«замасковані» помилки алгоритму, знайти і виправити які значно важче.
Логічні помилки — це порушення в логіці алгоритму:
помилки у виборі формул, неправильно вказані умови
в розгалуженнях тощо.
Наприклад, якщо ми записали в алгоритм обчислення гіпотенузи трикутника за формулоюc =
a
b
2+
(деа іb — катети), то комп'ютер не помітить помилки і «добросовісно» проведе обчислення.
Результат буде неправильним, тому що гіпотенуза обчислюється за формулоюc =a
b
2
2
+
.
Деякі логічні помилки, наприклад, спробу ділення на нуль або обчислення квадратного кореня з від'ємного числа, комп'ютер може знайти, але далеко не всі. Знаходити і виправляти логічні помилки — завдання людини. Ознакою логічної помилки може бути одержання неправильних результатів. Причиною цього можуть
бути помилки у вибраному методі розв'язування або його неправильна реалізація.
Питання для самоконтролю:
1.
Для чого розробляється алгоритм?
2.
Які властивості повинні мати алгоритми?
3.
Що означає вираз «однозначність алгоритму»? Наведіть приклад.
4.
Що означає вираз «зрозумілість алгоритму»? Наведіть приклад.
5.
Що означає вираз «дискретність алгоритму»? Наведіть приклад.
6.
Що означає вираз «універсальність алгоритму»? Наведіть приклад.
7.
Що означає вираз «правильність алгоритму»? Наведіть приклад.
8.
Які помилки можуть бути в алгоритмі?
9.
Які помилки називаються синтаксичними?
10. Які помилки називаються логічними? Хто їх знаходить і виправляє?
1.3. Способи запису алгоритмів
Для запису алгоритму використовують такі способи:
•
словесний запис алгоритму;
•
графічний запис алгоритму;
•
запис алгоритму мовою програмування.
Словесний запис алгоритму орієнтований на людину-виконавця.
Правила запису словесного алгоритму такі:
3

•алгоритм складається з послідовності дій, записаних словами;
•дії можуть мати різні скорочення, позначення і формули;
•дії повинні бути точно визначеними і посильними для виконання;
•усі дії алгоритму повинні бути пронумеровані.
Наприклад, словесний алгоритм для задачі: «Визначити, чи належить точка D трикутнику АВС»:
1. обчислити площу трикутника АВС (S1);
2. обчислити площу трикутника АВD (S2);
3. обчислити площу трикутника АCD (S3);
4. обчислити площу трикутника BCD (S4);
5. якщо S16. якщо S1=S2+S3+S4, то точка належить трикутнику.
Графічний запис алгоритму складається із визначених зображень дій. Ці зображення називаються блоками, а графічний запис алгоритму прийнято називати блок-схемою алгоритму. Графічний запис алгоритмів у вигляді блок-схем буде розглянуто далі. Блок-схему будують для того, щоб полегшити написання
програми.
Блок-схема зображає алгоритм у більш наглядній формі, ніж словесний запис алгоритму.
Запис алгоритму мовою програмування називається програмою.
Програма пишеться для виконавця алгоритму — комп’ютера.
Програма пишеться мовою, зрозумілою не тільки людині, але і комп’ютеру. Алгоритм, записаний на мові програмування, складається з послідовності чітко визначених команд, на які комп’ютер відповідним чином реагує. Існує багато мов програмування, серед яких Бейсик (будемо вивчати), Паскаль, Фортран, Алгол, СІ,
PL/2, С++, Java і т.д.
Перед тим як написати програму, необхідно спочатку продумати, як задачу розв'язати, тобто скласти словесний алгоритм розв'язку задачі. Потім за словесним алгоритмом потрібно розробити блок-схему алгоритму. Після цього можна починати писати текст програми. Власне кажучи, програма — це текстове відбиття алгоритму, але не таке наочне, як блок-схема алгоритму. Серйозний програміст ніколи не почне писати текст програми, не розробивши і не перевіривши в деталях блок-схему програми. Буває, що учень спочатку пише програму, а потім на вимогу вчителя складає блок-схему. На простих
програмах такий «номер» проходить. Хибність такого «методу» показують більш складні задачі.
Питання для самоконтролю:
1.
Які способи запису алгоритмів ви знаєте?
2.
Які правила словесного запису алгоритму?
3.
Для чого потрібний графічний запис алгоритму?
4.
Що означає вираз «блок-схема»?
5.
Для чого пишеться програма?
6.
Що означає вираз «мова програмування»?
7.
Яка послідовність розробки програми?1.4. Блок-схеми алгоритмів
Блок-схемою алгоритму називають графічне зображення, на якому окремі дії алгоритму зображуються за допомогою геометричних фігур, а послідовність виконання дій вказується за допомогою ліній зі стрілками, які з’єднують ці фігури. Блок-схеми дозволяють наочно зобразити структуру алгоритму. На такій схемі добре видно послідовність виконання дій, а також цикли і розгалуження. Геометричні фігури у блок-схемах називають блоками. Вони позначаються символами, які мають стандартне зображення і призначення. Найчастіше використовуються чотири основні символи:
овал, паралелограм, прямокутник і ромб.
Початок та кінець алгоритму позначається овалом.
Усередині символу пишеться відповідно слово «Початок» або «Кінець». Правилами дозволяється замість слів «Початок» і «Кінець» записувати умовне ім'я алгоритму або назву виконуваної ним дії. Від блоку «Початок» відходить, а до блоку «Кінець» приходить одна лінія.
Кінець
Початок
4

Для позначення введення вхідних даних та виведення
результатів використовується паралелограм.
Усередині символу записуються значення, які вводяться у програму або виводяться з неї.
У блок «введення-виведення» може входити тільки одна лінія і виходити лише одна лінія в будь-якому
із чотирьох напрямків.
Для позначення дії (процесу) використовується прямокутник.
Усередині
символу записуються
вказівки
або
формули.
У блок «процес» може входити тільки
одна лінія і виходити лише одна лінія в будь-якому із чотирьох напрямків.
Усередині
символу
записується
умова,
яка перевіряється. Якщо умова виконується, то
далі
обчислювальний
процес
здійснюється за розгалуженням «так», якщо не виконується — за розгалуженням «ні».
У блок «розгалуження» входить одна лінія, а виходять дві лінії.
За допомогою ліній, якими з'єднуються блоки, позначається послідовність виконання
алгоритму. Після виконання дій одного блоку переходять по лінії до виконання дій наступного блоку.
За основний напрямок виконання дій прийнято напрямок зверху
вниз і зліва направо.
У цьому випадку стрілки на кінцях ліній
можна не ставити. Коли лінія прямує знизу вгору і справа наліво, ставити стрілки потрібно обов’язково.
Блокам алгоритму можуть присвоюватись номери відповідно до словесного
алгоритму (див. рис.).
Якихось правил розбиття алгоритму на окремі блоки при побудові блок-схем не існує. У блоки можна виділяти виконання окремих арифметичних операцій, обчислення за формулами і навіть окремі алгоритми, які розв'язують більш вузькі класи задач. Рівень узагальнення залежить від рівня кваліфікації того, хто розробляє блок-схему. На наступних етапах алгоритмізації деякі з блоків можна більш докладно деталізувати, оформивши їх у вигляді окремих блок-схем. У професійному програмуванні використовується до 30 різноманітних стандартних символів для
зображення блок-схем.
Питання для самоконтролю:
1.
Які чотири основні символи блок-схем ви знаєте?
2.
Як зображується у блок-схемі початок і кінець алгоритму?
3.
Як зображується у блок-схемі введення або виведення даних?
4.
Як зображується у блок-схемі дія (процес)?
5.
За допомогою якого символу зображується розгалуження?
6.
Які виходи має символ «ромб»?
7.
В яких випадках стрілки на кінцях з'єднуючих ліній є обов'язковими?
вхід
вихід
вхід
вихід
y = a + sіn(x)
x = y – cos(b)
Поміняти
місцями А і В
Для позначення перевірки виконання деякої умови
та розгалуження обчислювального процесу залежно від
результату перевірки цієї умови використовується ромб.
Лінія
приходить
справа
Лінія
приходить
зліва
Лінія
приходить
знизу
Лінія
приходить
зверху
5
вхід
вихід
Введення
X, Y, Z
Введення
P, T
вхід
вихід
вхід
вихід
y = a + sіn(x)
x = y – cos(b)
18
Так
Ні
Вхід
Умова?

1.5. Лінійні алгоритми. Базові структури алгоритмів
Алгоритм зветься лінійним, якщо всі його дії виконуються
послідовно, одна за одною, від початку до кінця.
У лінійному алгоритмі не може бути команди, яка б передбачала різну послідовність виконання
алгоритму.
Приклад лінійного алгоритму «Як перевезти по одному через річку без втрат вовка, козу і капусту»:
1. Переправити на той берег козу, вовка залишити з капустою;
2. Повернутись, взяти вовка, переправитись з ним до кози;
3. Забрати козу і повернутись назад до капусти;
4. Залишити козу, забрати і перевезти капусту до вовка;
5. Повернутись і забрати козу.
У цьому прикладі дії алгоритму виконуються послідовно одна за одною до закінчення алгоритму.
Наведемо приклад побудови блок-схеми лінійного алгоритму «Обчислити шлях за
швидкістю і часом руху» (див. рис.).
Словесний запис алгоритму задачі буде таким:
1. Ввести швидкістьv і час рухуt.
2. Обчислити шлях за формулою S = v·t.
3. Вивести шляхS.
Ще один приклад:
Алгоритм «Обчислити площу трикутника за трьома сторонами».
Словесний запис алгоритму:
1. Ввести сторони трикутника а, b, с.
2. Обчислити півпериметр трикутника
0.5 (
)
p
a b c
= ⋅ ++.
3. Обчислити площу S за формулою Герона
(
)(
)(
)
s
p p a p b p c
= ⋅−
−
−
4. Вивести площу трикутника S.
Запис
алгоритму
у
вигляді
блок-схеми
буде
таким:
Початок
Вв едення
a, b, c
Обчислення
p=(a+b+c)/2
Обчислення
площіS
Виведення
пл ощіS
Кінець
Базові структури алгоритмів
За структурою алгоритми можна класифікувати на три базові різновиди: лінійні, розгалужені, циклічні.
Основна властивість базових структур полягає в тому, що за
допомогою лінійних, розгалужених і циклічних алгоритмів
можна зображати алгоритми будь-якої складності.
Реальні алгоритми, як правило, включають усі три типи алгоритмів у різноманітних комбінаціях.
Структурний підхід до конструювання (розробки) алгоритмів полягає в тому, що спочатку
продумується і фіксується загальна структура алгоритму без деталізації окремих його частин. Блоки, що потребують подальшої деталізації, позначаються пунктиром. На наступних кроках ці блоки уточнюються. Коли завершено деталізацію всіх блоків, одержимо алгоритм розв’язку задачі в цілому. Це простіше, ніж відразу розробляти детально весь алгоритм. Такий підхід до конструювання алгоритмів ще називають розробкою «зверху вниз».
Структурний підхід до конструювання алгоритмів забезпечує легкість розуміння алгоритму, простоту
його перевірки і редагування.
Питання для самоконтролю:
1.
Які різновиди алгоритмів ви знаєте?
2.
Які алгоритми називаються лінійними?
3.
Які базові структури алгоритмів ви знаєте?
4.
Яка основна властивість базових структур алгоритмів?
5.
У чому полягає структурний підхід до конструювання алгоритмів?
6.
Що дає структурний підхід до конструювання алгоритмів?
6
Початок
Введення
v, t
Обчислення
S= v· t
ВиведенняS
Кінець

Введення
a, b, c
Обчислення
дискримінанту
Початок
"Розв’язку
немає"
Обчислення
Виведення
x1, x2
Кінець
D <0
x1, x2
Ні
Так
x< 0?
S= 0
S = –1
S= 1
Так
Так
Ні
Ні
Кінець
x = 0?
Початок
Введенняx
1.6. Розгалужені алгоритми
На практиці часто доводиться аналізувати різні умови, для того щоб приймати ті чи інші рішення для
наступних дій.
Розгалужений алгоритм — це алгоритм, в якому виконуються
ті або інші дії залежно від результату перевірки умови.
У блок-схемі розгалуженого алгоритму, показаній на рисунку,
інколи може бути відсутня Дія 1 або Дія 2.
Умова — це логічний вираз, який може приймати два значення: «так» — якщо умова виконується і «ні» — якщо умова не виконується. Умови можуть мати вигляд як математичних співвідношень, так і текстових виразів і запитань. Побудуємо блок-схему алгоритму розв'язування квадратного
рівняння з коефіцієнтамиа,b іc.
Словесний запис алгоритму буде таким:
1. Ввести значення кое-
фіцієнтівa,b іc.
2. Обчислити дискримінантD.
3. Якщо D < 0, то вивести повідомлення «Розв'язку немає»,
перехід на кінець алгоритму.
4. Обчислити кореніx1 іx2 квадратного рівняння.
5. Вивести значенняx1 іx2.
6. Кінець алгоритму
Ще один приклад:
Нехай задано числох. Побудуємо блок-схему обчислення
функції, заданої співвідношеннями:
-1, якщо < 0 0, якщо = 0 1, якщо > 0 x
S
x
x

=
Питання
та
завдання для самоконтролю:
1.
Які алгоритми називаються розгалуженими?
2.
Наведіть приклад розгалуженого алгоритму.
3.
Напишіть словесний алгоритм і побудуйте блок-
схему: «Знайти більше число з двох заданих».
4.
Напишіть словесний алгоритм і побудуйте блок-
схему: «Знайти найбільше число з трьох заданих».
5.
Напишіть словесний алгоритм і побудуйте блок- схему: «Визначити тип трикутника за двома заданими кутами». 1.7. Циклічні алгоритми
При розв'язуванні багатьох задач доводиться багато разів виконувати одні й ті ж дії або обчислювати
одні й ті ж вирази. Для розв'язування таких задач слід використовувати циклічні алгоритми.
Алгоритм називається циклічним, якщо одна і та ж
послідовність дій виконується кілька разів, доки не виконається
задана умова.
Організація циклу вимагає встановлення початкових значень тим змінним, які використовуються в циклі. Такі дії зображуються блоком «початкові надання» (блоком ініціалізації). Дії, описані блоком «початкові надання», виконуються тільки один раз і в подальшій роботі циклу участі не беруть. Команда або група команд, виконання яких повторюється при
кожному проходженні циклу, називається тілом циклу.
7
Умова
Ні
Так
Дія 1
Дія 2

Кожного разу після виконання тіла циклу робиться перевірка умови виходу з циклу за допомогою блоку «Умова». Вихід з циклу відбувається після досягнення лічильником циклів заданого значення або після виконання заданої умови. Блоки «Початкові надання», «Тіло циклу» та «Умова» є
складовими частинами циклу.
Дії всередині тіла циклу можуть бути досить складними. Це може бути велика послідовність команд
або ще один алгоритм, зокрема циклічний.
Цикли бувають двох видів:
•цикл «До» (з післяумовою);
•цикл «Поки» (з передумовою);
Цикл«До». Застосовується при необхідності виконати «Тіло циклу»
кілька разів до виконання заданої «Умови». Особливість цього циклу
полягає в тому, що він виконується хоча б один раз.
Цикл«Поки». Застосовується при необхідності спочатку перевірити
«Умову» і, можливо, потім виконати «Тіло циклу». Якщо при першій пере-
вірці «Умови» виконається умова виходу з циклу, то «Тіло циклу» не
виконається ні разу.
При логічних помилках в циклічних алгоритмах може виникнути ситуація, коли тіло циклу виконується раз за разом, а умова припинення циклу не настає. Така ситуація називається «зациклювання». Роботу таких програм доводиться припиняти і шукати помилку.
Розглянемо блок-схему циклічного алгоритму для обчислення виразу У = X ^ N (X у степені N, де N — натуральне число. Очевидно, що для обчислення заданої функції слід послідовно N разів перемножити значення Х. Для організації циклу необхідно передбачити лічильник K. З кожним
проходженням циклу лічильник збільшується на 1. Коли лічильник стає
більшим за N, цикл завершується.
За початкове значення Y беремо одиницю.
Команди K = 1 і Y = 1 виконуються в блоці «Початкові надання».
Основні дії, а саме Y = Y∗ X і K = K + 1, які виконуються у тілі циклу, будуть повторюватися з
кожним проходженням циклу.
І, нарешті, у логічному блоці «Умова» слід записати К > N?.
Побудуємо блок-схему
алгоритму
Евкліда
для
знаходження
найбільшого спільного дільника двох чисел (словесний запис алгоритму Евкліда дивись у п. 1.1.): Питання та завдання для самоконтролю:
1.
Які алгоритми називаються циклічними?
2.
Наведіть приклад циклічного алгоритму.
3.
Які функції блоку «початкові надання» в циклічному алгоритмі?
4.
Що називають «тілом циклу» в циклічному алгоритмі?
5.
Для чого існує блок «умова» в циклічному алгоритмі?
6.
Які особливості циклу «До»?
Вхід
Початкові
надання
Умова
Так
Ні
Тіло
циклу
Вихід
8
Початкові
надання
Тіло
циклу
Умова
Так
Ні
Вхід
Вихід
Початок
Введення
X, N
K =1
Y =1
Y =Y X
K =K+1
K > N?
Ні
Так
Виведення
Y
Кінець
Так
Ні
Так
Ні
Початок
Введення
a, b
Взятиa
як відповідь
Замінити
aн а a–b
Замінити
bн а b–a
a = b?
a > b?
Кінець

7.
Які особливості циклу «Поки»?
8.
Напишіть словесний алгоритм і побудуйте блок-схему: «Знайти всі числа, на які ділиться введене число».
9.
Напишіть словесний алгоритм і побудуйте блок-схему: «Обчислити суму парних натуральних чисел у заданому
проміжку чисел».
1.11. Етапи підготовки задач до розв'язування на комп’ютері
Підготовки задач до розв'язування на комп’ютері здійснюється в кілька етапів.
Треба зауважити, що окремі етапи взаємопов’язані: наступні етапи залежать від реалізації попередніх, а після виконання чергового етапу може виникнути потреба повернення до попереднього етапу і пошуку нового методу розв’язування. Етапи підготовки задачі до розв'язування на комп’ютері:
•постановка задачі;
•математична формалізація задачі;
•вибір методу розв'язування задачі;
•розробка блок-схеми алгоритму;
•перевірка алгоритму;
•написання тексту програми;
•налагодження і тестування програми;
•розв'язування задачі, аналіз результатів;
•експлуатація програми.
Постановка задачі — це чітке формулювання задачі, визначення
вхідних даних для її розв'язування і точні вказівки відносно того,
які результати і в якому вигляді повинні бути отримані.
Постановку задачі виконує фахівець з тих питань, для вирішення яких розробляється програма.
Наприклад, постановку задачі для продажу квитків на вокзалі за допомогою комп'ютера повинен робити спеціаліст, який розуміється на цій справі. Постановку задачі для тестування учнів на комп'ютері робить учитель. Для автоматизації банківських операцій постановку задачі робить фінансовий працівник. При постановці задачі потрібно вказати, які вхідні дані будуть оброблятись, що з ними необхідно
зробити і в якому вигляді повинні бути видані результати.
Приклад постановки задачі:
«Розв'язати квадратне рівнянняах2 +bх +с = 0, де а, b, с — дійсні числа (а≠ 0). Вказати всі варіанти
розв'язання: два різні корені; два рівні корені; немає розв'язку».
Математична формалізація задачі — це опис задачі
у вигляді формул, рівнянь, співвідношень, обмежень.
Деякі задачі, які розв'язують на комп'ютері, не потребують математичної формалізації (наприклад,
задачі обробки текстів).
Формалізуємо задачу про розв'язання квадратного рівняння.
Квадратне рівняння має розв'язки:
x
b
D
a
1
2
=
− +
(
);x
b
D
a
2
2
=
− −
(
), деD =b2 – 4ac — дискримінант.
ЯкщоD > 0, то одержимо два різні дійсні корені рівняння. ЯкщоD = 0, то одержимо два рівні дійсні корені рівняння. ЯкщоD < 0, то дійсних коренів немає. Вибір методу полягає у виборі того чи іншого способу
розв'язування задачі.
Вибір методу розв'язування задачі залежить як від самої задачі, так і від можливостей комп’ютера:
швидкодії, об'єму пам'яті, наявності розроблених раніше програм.
Побудова блок-схеми — це графічний запис алгоритму на основі
вибраного методу.
При побудові алгоритму бажано розглянути і проаналізувати кілька варіантів перед тим, як зробити остаточний вибір. Алгоритм більшою мірою визначається методом, хоч один і той же метод, у свою чергу, може бути реалізований за допомогою різних алгоритмів. Перевірка алгоритму, як правило, полягає в ручній перевірці
(«прокрутці») окремих розв'язків задачі.
9

Для цього потрібні аркуш паперу з зображеним на ньому алгоритмом. У клітинках записуються під їх позначеннями всі змінні і їх початкові значення. Поступово рухаючись за алгоритмом, виконуємо записані в ньому операції,
проміжні
результати
записуємо
у
відповідні
колонки.
І так до закінчення алгоритму та одержання результатів розв'язування задачі.
Дані треба підбирати так, щоб перевірити всі розгалуження алгоритму. Якщо отримані результати відповідають дійсності, можна сподіватись, що алгоритм правильний. Але це можна встановити остаточно лише налагодивши і протестувавши програму. Написання тексту програми — це запис алгоритму
на алгоритмічній мові програмування.
Алгоритмічна мова програмування — це сукупність символів, слів, команд і правил, за допомогою яких можна у формальному вигляді записувати послідовність дій для розв'язування даної задачі. Цю послідовність дій називають програмою на алгоритмічній мові. Якщо блок-схема алгоритму достатньо деталізована, то при написанні тексту програми принципових труднощів не виникає. У комп'ютерах завдання перетворення програм на алгоритмічних мовах у машинні коди виконують спеціальні програми, які називаються трансляторами. Людина пише програму на алгоритмічній мові, зрозумілій людині, а транслятор цю програму перетворює в машинну програму, зрозумілу комп'ютеру. Таким чином, алгоритмічна мова відіграє роль посередника між людиною і комп'ютером. Налагодження і тестування програми — це перевірка
правильності роботи програми і виправлення знайдених помилок.
У програмі, складеній вперше, як правило, містяться помилки. Помилки можуть бути синтаксичні і логічні. Якщо при записі програми допущені синтаксичні помилки (порушені правила запису команд і даних), то такі помилки знайде транслятор. Логічні помилки у виборі формул, розгалужень, логічних висновків тощо трансляторами не виявляються. Ці помилки повинен знайти та усунути програміст. Для виконання тестування необхідно підготувати тести.
Тест — це спеціально підібрані вхідні дані разом з результатами, які повинні бути отримані за цими
даними.
При тестуванні перевіряється чи отримуються програмою ті самі результати, які вказано в тесті.
Розв'язування задачі та аналіз результатів — це остаточна
перевірка правильності реалізації всіх попередніх етапів.
Після налагодження програми здійснюється перевірка її роботи при різних вхідних даних. Цей етап є підсумком виконання всіх попередніх етапів і служить підтвердженням (або запереченням) їх правильності. Після цього етапу інколи доводиться переглянути сам підхід до розв'язування задачі та повернутися до першого етапу для повторного виконання всіх етапів з оглядом на набутий досвід. Упевнившись, що в заданому діапазоні вхідних даних програма функціонує правильно, програміст передає розроблену ним програму для експлуатації. Експлуатація програми — це використання програми
замовниками або користувачами.
Налагоджена програма з відповідною документацією на неї (опис програми, інструкція по експлуатації
і т.д.) передається замовнику для подальшого використання.
При необхідності проводиться навчання користувачів роботі з програмою. Програміст здійснює авторський контроль за програмою, тому що під час експлуатації можуть бути виявлені помилки, які не вдалось знайти під час тестування і налагодження. Програміст робить необхідні доробки у програмі, і її експлуатація продовжується. Питання для самоконтролю:
1.
Які етапи підготовки задачі до розв'язування на комп’ютері ви знаєте?
2.
Що означає вираз «постановка задачі»? Хто її виконує?
3.
Що означає вираз «математична формалізація задачі»?
4.
Що означає вираз «вибір методу розв'язку задачі»?
5.
Що означає вираз «побудова блок-схеми алгоритму»?
6.
Як перевіряється правильність алгоритму?
7.
Які помилки можуть бути в алгоритмі?
8.
Що означає вираз «алгоритмічна мова програмування»?
9.
Як розуміти вираз «машинна програма»?
10. Як створюється машинна програма?
11. Як здійснюється налагодження і тестування програми?
10

1.12. Мови програмування
Існує велика кількість алгоритмічних мов програмування. Багато з них зорієнтовані на певні класи
задач.
Одними з перших мов програмування були Фортран для розв'язування інженерних задач і більш
універсальний Алгол. На базі Фортрану і Алголу розроблено багато інших мов програмування.
Мова програмування Бейсик створена як навчальна. Цю мову слід використовувати на початкових етапах
програмування. У неї прості засоби введення даних, налагодження і виконання.
Професійні програмісти використовують мови Паскаль або Сі.
Фортран і Алгол є мовами програмування, орієнтованими для математичних обчислень. Для розв'язування економічних і комерційних задач зручний Кобол. Для задач моделювання та управління створена спеціалізована мова програмування Симула. Мова ЛІСП створена в 1965 р. американським професором Джоном Маккарті для дослідження проблем
«штучного інтелекту». Ця мова дозволяє моделювати на комп’ютері інтелектуальну діяльність людей.
Спробу створити єдину мову програмування для різного застосування зробила на початку 70-их років
фірма ІBM (США). Вона розробила універсальну мову PL/1.
Однією з найбільш поширених мов програмування є Паскаль, створений у 1971 р. швейцарським професором Н. Віртом. Паскаль стала прототипом багатьох сучасних мов програмування: Ади, Сі, Модули- 2. Мова Пролог була створена у Франції в 1972 році також для проведення досліджень з проблем
«штучного інтелекту».
У 1979 р. було оголошено про нову мову програмування Ада, яка названа на честь першої жінки-
програміста Ади-Августи Лавлейс. Її основне призначення — програмування систем управління.
Мови програмування поділяються на:
•мови низького рівня;
•мови високого рівня;
До мов низького рівня належать асемблери, в яких кожна команда має відповідний машинний аналог.
На асемблері пишуть програми, коли необхідно найбільш раціонально використати ресурси комп’ютера. Це можуть бути системні програми, драйвери (програми управління апаратними засобами), утиліти (сервісні програми) тощо. До мов високого рівня належать мови Фортран, Алгол, Бейсик, PL/1, Ада, Сі тощо. Кожну команду цих
мов здійснює кілька машинних команд або окрема машинна програма. На таких мовах пишуть різноманітні
прикладні програми.
Основні поняття мови програмування:
Алфавіт — символи, дозволені для запису команд і даних. Як правило, це літери латинського алфавіту,
арабські цифри, розділові знаки, спеціальні символи.
Команди — перелік і правила запису дій, які передбачені мовою програмування.
Дані — вхідна інформація і результати обробки. Дані, які в процесі обробки змінюють своє значення,
називаютьсязмі н н им и. Постійні дані називаютьсяк он стан там и.
Ідентифікатори — символьне позначення (ім’я, адреса) даних, функцій, програм тощо.
Коментарі — пояснення до команд і програм.
Синтаксис — правила запису команд, опису і позначення даних, викорис

Основні поняття мови програмування

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 18:54:44 GMT

Перш за все, слід пам'ятати, що вивченням мови програмування - це знайомство з формальними правилами запису алгоритмів для їх подальшого виконання комп'ютером. Формальність ця виникає з самих принципів, закладених в архітектуру обчислювальних пристроїв, і жорсткості математичної логіки. Тому слід сприймати всі досить строгі правила як неминучість, налаштувати себе на серйозну, скрупульозну, деколи складну роботу. Щоб писати програми на мові Pascal, необхідно увійти в середовище програмування. Якщо у вас немає цієї програми, то ви можете викачати її на будь-якому сайті.

Якщо ж вона у вас є, то приступимо до процесу навчання.

Пройшовши всі уроки ви отримаєте приклади розв'язання завдань, уявлення про написання програм в цілому, а також вивчите мову програмування Turbo Pascal.

Як і будь-який алгоритм, що є послідовністю інструкцій, програма на мові Паскаль складається з команд (операторів), записаних в певному порядку і форматі.

Команди дозволяють отримувати, зберігати і обробляти дані різних типів (наприклад, цілі числа, символи, рядки символів, т.д.). Проте окрім команд в записі програми беруть участь ще так звані "службові слова". Це і є елементи формальності, організуючі структуру програми. Їх не так багато, але їх значення важко переоцінити. Службові слова можна використовувати тільки по своєму прямому призначенню. Перевизначати їх не дозволяється.

Основне призначення комп'ютера - полегшити людині роботу з великими об'ємами інформації, тому переважна більшість програм побудована поодинці, досить простому принципу: отримання даних із зовнішнього світу (введення), обробка їх по відповідному алгоритму, зберігання необхідної інформації і вивід в зовнішній (по відношенню до комп'ютера) світ отриманих результатів. Всі ці дії реалізуються через наявні в мовах програмування команди, алгоритмічні структури і структури даних.
Отож, приступимо! 1. Алфавіт Абетка (алфавіт) — це набір символів, які використовуються для написання програм. Абетку мови Паскаль складають: 1) Літери A..Z, a..z та символ підкреслювання "_". 2) Цифри від 0 до 9. 3) Спеціальні символи + -*/ = <>(){}[].,:;#$'". 4) Службові слова: and - і, та array - масив begin - початок case - варіант const - константа div - ділення do - виконати downto - зменшуючи до else - інакше end - кінець file - файл for - для function - функція goto - перейти до if - якщо in - в label - мітка mod - мод, остача nil - нуль, нічого not - не of - з or - або, чи packed - упакований procedure - процедура program - програма record - запис repeat - повторювати set - множина then - то to - до (збільшуючи до) type - тип until - доти поки var - змінна while - поки with - з 5) Деякі послідовності з двох спеціальних символів: : = надати значення >= більше або дорівнює <= менше або дорівнює <> не дорівнює .. роздільник діапазонів (* або { початок коментарію *) або } кінець коментарію Службові слова інтерпретуються як цілі символи, про значення яких ти дізнаєшся у відповідних розділах. Програма мовою Паскаль оперує різноманітними об'єктами, що містять або певні дані (константи, змінні, типи, файли), або виконують певні дії (процедури та функції). Кожний об'єкт позначається іменем (ідентифікатором). Іменем може бути будь-яка послідовність латинських літер, цифр, знаку підкреслювання, що починається з літери чи знаку підкреслювання (пробіли в іменах ставити заборонено). Заборонено в якості імен використовувати службові слова. Довжина ідентифікатора не повинна перевищувати 127 символів. Великі та малі літери в іменах транслятор не відрізняє. Сполучення цих літер використовується для того, аби зручніше було читати інформацію. Числа можуть бути цілими (тип integer) та дійсними (тип real). Дійсні числа записуються у 2-х формах: натуральній (з фіксованою крапкою) та експоненціальній (з плаваючою крапкою). Приклади: 1) 0; 12; 6; -146 - цілі; 2) 1.2; -0.4; 5.13 - дійсні з фіксованою крапкою; 3) 10.43Е-02; 1е20 - дійсні з плаваючою крапкою. Записи останнього прикладу відповідають науковій формі запису чисел. Літера Е (чи е) означає "помножити на 10 в степені". Тому число 1е20 читається так: "одиниця, помножена на 10 в степені 20". 2. Структура програм Програма мовою Паскаль складається з заголовка, опису даних та тіла програми, що являє собою блок команд обробки даних, обмежений словами BEGIN (початок) та END (кінець). Закінчується програма крапкою. Правила мови Паскаль передбачають єдину для всіх програм форму основної структури: PROGRAM ім'я; Var опис даних; BEGIN оператор; { тіло програми } …………… оператор; END. Приклад програми, що обчислює площу круга та довжину кола: Program circle; {заголовок} const pi=3.141593; {константа} var r,len,s : real; {змінні} BEGIN readln (r); {ввести радіус} len:=2 * pi * r; {обчислити довжину кола} s:=pi * r * r; {обчислити площу} writeln ('Довжина=', len ,' площа=' ,s) {вивести результати} END. У фігурних дужках записуються коментарі (пояснення до програми), які транслятором мови ігноруються. Заголовок програми і кожен опис повинні закінчуватися крапкою з комою. Команди (оператори) у тілі програми повинні відокремлюватися одна від одної крапкою з комою, навіть якщо вони записуються окремими рядками. Окремі змістові блоки програми прийнято записувати з відступом ("сходинками"), що робить програму більш зручною для читання, хоча транслятору це байдуже, навіть якщо б ви записали всю програму одним рядком. Перелік усіх даних із зазначенням їх типів на початку програми не тільки полегшує контроль за їх використанням, але й дозволяє транслятору знаходити та повідомляти вам про помилки, наявні в тілі програми та пов'язані з невірною обробкою даних. Правила написання Pascal-програм 1. Основний текст будь-якої програми починається службовим словом begin і закінчується словом end, після чого слідує крапка. Без крапки програма вважається не закінченою. І навпаки, якщо в програмі знаходиться крапка, то всі команди, що слідують за нею ігноруються (оскільки програма завершена). 2. В кінці кожної команди ставиться крапка з комою (";”) - символ, що розділяє команди між собою. 3. Після команди, яка знаходиться перед end, крапку з комою (";”) бажано не встановлювати, оскільки буде вважатись, що перед end є ще один порожній оператор. 4. Команди в Pascal можна записувати в один рядок, хоча для полегшення читабельності програми бажано кожну команду вказувати з нового рядка. 5. Якщо користувач бажає помістити в текст програми коментарі, то їх необхідно вказувати у фігурних дужках (замість фігурних дужок можна вказувати альтернативний набір символів - "(* ,,, *)” ). 6. При вказанні в програмі виразів, що містять будь-які дужки потрібно пам’ятати, що кількість закритих та відкритих дужок повинна бути однаковою. 7. Якщо потрібно використати декілька операторів у якості одного складеного оператора, то їх слід взяти в операторні дужки, що починаються словом begin і закінчуються end. При цьому кількість слів begin у програмі повинна співпадати з кількістю слів end. 8. Усі змінні, константи та типи даних, що використовуються в програмі, повинні бути описані в розділах const, type та var.
Необов'язкові але бажані правила: 1. Після команди begin всі наступні команди, аж до відповідного йому end, бажано записувати з відступом (наприклад, на величину слова begin). 2. Назви всіх команд бажано записувати малими літерами, а змінні - великими.

Основи мови програмування Лісп

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 18:51:48 GMT

1. Об’єкти Ліспу
Будь-яка структура даних є об’єктом. Об’єкти можуть бути двох типів: прості та складені. Прості об’єкти називаються атомами. До атомів відносяться символи та числа. Символ не може починатися з цифри. muLisp не розрізняє маленькі та великі літери, а перетворює всі введені літери у великі. Атом є неподільним, тобто його не можна розбити на компоненти. Атом, як і людина, має ім’я. Іменами атомів є рядки символів. DOG, CAT, qw1232df, -32 є типовими іменами атомів. Символи T та NIL мають в Ліспі спеціальне призначення: вони позначають відповідно логічні значення істини та хибності. Ці символи завжди повинні мати одне фіксоване значення. Їх не можна використовувати в якості імен інших об’єктів Ліспу. Числа та логічні значення T та NIL є константами, всі інші символи – змінними.
Складними об’єктами даних є списки. Список містить нуль (тоді говорять про порожній список) або більше об’єктів, кожний з яких може бути як простим, так і складеним. (FACE, LOOK, NOSE) є списком, який складається з трьох атомів. Порожній список позначається NIL = (), який є атомом. Список називається лінійним, якщо його елементи є атомами. Інакше говорять про списки з підсписками, наприклад: (7 (8 9) TR).
Для того щоб введений вираз не обчислювався, перед ним ставиться апостроф (‘). Якщо вираз вводиться без апострофа, то повертається його значення. При запуску програми muLisp значенням кожного атома вважається він сам. Значенням числа завжди є саме число, тому перед числами апостроф не ставиться. Тобто після старту системи при вводі Q результатом буде його значення – Q, а при вводі ‘Q — буде завжди Q. Апостроф перед виразом – це скорочення форми QUOTE, яка записується в наступній формі: ‘вираз = (QUOTE вираз). QUOTE можна використовувати як спеціальну функцію з одним аргументом, яка нічого з ним не робить, а повертає як результат сам аргумент.
Списки задаються переліком елементів, взятих в дужки, перед якими ставиться апостроф. Наприклад: ‘(ice, hen) або ‘((one 1) (two 2) (three 3)).
2. ПримітивніфункціїЛіспу
Виклик доівльної функції у Ліспі має наступний формат:
(name arg1 arg2 .), де name — ім’я функції, arg1,arg2, . — її аргументи.
Мова програмування Lisp має п’ять примітивних функцій.
1. (CAR ) — знаходження голови списку.
2. (CDR ) — знаходження хвосту списку.
3. (CONS ) — об’єднання (конкатенація) об’єкта зі
списком.
4. (EQL ) — порівняння двох атомів.
5. (ATOM ) — перевірка, чи є об’єкт атомом.
CAR та CDR називаються селекторними функціями, оскільки вони дають можливість вибирати або знищувати частину об’єкта. Результатом функції (CAR list) завжди є перший елемент списку list, якщо він непорожній і NIL в іншому випадку. Результатом функції (CDR list) є список list без першого елемента, якщо list містить більш одного елемента і NIL в іншому випадку.
$ (CAR ‘(q w e r t y)) $ (CDR ‘(q w e r t y)) $ (CAR ‘((one 1) (two 2)))
q (w e r t y) (one 1)
$ (CAR ‘()) $ (CDR ‘(tree)) $ (CDR ‘((q w)) $ (CDR ‘())
NIL NIL NIL NIL
За допомогою функцій CAR, CDR можна знаходити за даним списком будь-який його підсписок або атом. Дозволяється використовувати функції, які є комбінаціями CAR та CDR. Імена таких функцій починаються на C і закінчуються на R, а між ними знаходиться послідовність літер A та D (але не більше 4 літер у реалізації інтерпретатора muLisp), яка вказує шлях обчислення.
$ (CAR (CDR (CDR ‘(q w e r t y))))
$ (CADDR ‘(q w e r t y))
e
$ (CAR(CDR (CDR ‘((q 1) (w 2) (e 3)))))
$ (CADDR ‘((q 1) (w 2) (e 3)))
(e 3)
$ (CDR (CDR ‘((q 1) (w 2) (e 3)))) $ (CAR (CAR ‘((q w))))
$ (CDDR ‘((q 1) (w 2) (e 3))) $ (CAAR ‘((q w)))
((e 3)) q
Функція конструктора CONS використовується для додання об’єкту до заданого списку. Об’єкт який додається, стає головою списку. Якщо другий аргумент не задано, то він вважається рівним NIL.
$ (CONS ‘(q w) ‘(r (t y))) $ (CONS apple ‘(q w))
((q w) r (t y)) (apple q w)
$ (CONS ‘(q w) ‘(r t y)) $ (CONS 5)
((q w) r t y) (5)
Зазначимо, що якщо результатом обчислення виразу (CONS object list) буде new, то результатом (CAR new) буде object, а результатом (CDR new) буде list, тобто
(CAR (CONS object list)) = object,
(CDR (CONS object list>)) = list.
$ (CAR (CONS ‘(q w) ‘(r (t y)))) $ (CAR (CONS apple NIL))
(q w) apple
Функцією порівняння є EQL. Вона порівнює значення першого та другого аргумента, які обов’язково повинні бути атомами, та повертає значення істини (Т) або хибності (NIL).
$ (EQL ‘qw ‘qw) $ (EQL (CAR ‘(q w)) q)
T T
$ (EQL (CAR ‘(q, w) NIL) $ (EQL nil ‘(nil))
NIL NIL
При написанні програм на Ліспі часто виникає запитання: чи є даний об’єкт атомом? Це питання вирішує предикат ATOM. Він повертає Т, якщо об’єкт є атомом і NIL в іншому випадку. Порожній список NIL є атомом.
$ (ATOM qwerty) $ (ATOM ‘(q w e)) $ (ATOM ‘())
T NIL T
$ (ATOM ‘(q)) $ (ATOM 3) $ (ATOM ‘(NIL))
F T NIL
3. Функції призначення
Функції призначення застосовуються для надання значень програмним змінним. До них відносяться:
1. (SET symbol object)
— заміна символа об’єктом
2. (SETQ sym1 form1 sym2 form2 . )
— спеціальна форма функції SET
3. (PSETQ sym1 form1 sym2 form2 . )
— спеціальна форма функції SET
4. (POP symbol)
— повертає вершину стека (списку)
5. (PUSH symbol form)
— кладе символ symbol в стек (список) form.
Операція заміни значення символа здійснюється за допомогою функції SET. Вона присвоює символу symbol значення object, або зв’язує symbol з object. Для скорочення замість SET ‘ пишуть SETQ (SET Quote). Як результат функція присвоєння повертає другий аргумент.
$ (SET ‘fox ‘(a s d)) $ (SETQ vowels ‘(a e i o u)))
$ (SETQ fox ‘(a s d)) $ (SETQ vowels (CONS ‘y vowels))
(a s d) (y a e i o u)
Функція SETQ дозволяє здійснювати заміну значень декільком символам в одній команді: (SETQ a 1 b 2 c 3). При цьому зміни виконуються послідовно зліва направо. Після цього значенням символу a стане 1, b-2,c-3.
Функція PSETQ ідентична до функції SETQ за винятком того, що всі форми оцінюються до того, як будуть здійснені будь-які заміни. Проілюструємо це на прикладі. Значення символа Sym позначатимемо через Val(Sym).
$ (SETQ w 1 e 2) Val(w)=1, Val(e)=2 $ (SETQ w 1 e 2) Val(w)=1, Val(e)=2
$ (SETQ w e e w) Val(w)=2, Val(e)=2 $ (PSETQ w e e w)Val(w)=2, Val(e)=1
При виконанні операції заміни необхідно розрізняти символ та значення. При старті системи mulLsp значенням кожного символа є він сам. Якщо ми введемо DOG, то і результатом буде DOG. Присвоїмо символові DOG значення CAT: (SET ‘DOG ‘CAT). Результатом виразу (SET DOG ‘HEN) буде HEN, але значення HEN ми присвоювали не символу DOG, а значенню символа DOG, тобто символу CAT. Значення символа DOG залишилося без зміни. Розглянемо результат наступних дій:
(SET ‘car ‘road) Val(car) = road Val(road) = road
(SET car flower) Val(car) = road Val(road) = flower Val(flower) = flower
(SET ‘car car) Val(car) = road Val(road) = flower Val(flower) = flower
(SET road car) Val(car) = road Val(road) = flower Val(flower) = road
(SET ‘road 4) Val(car) = road Val(road) = 4 Val(flower) = road
(SET road ‘hen) помилка, 4 не є символом і не може приймати інші значення
POP повертає голову списка (вершину стека) і замінює значення на його хвіст. PUSH кладе в стек та змінює його значення на збільшений стек.
$ (SETQ a ‘(q w e r t)) Val(a) = (q w e r t)
$ (POP a) Val(a) = (w e r t)
$ (PUSH ‘n a) Val(a) = (n w e r t)

4. Визначення функцій в Ліспі
Поряд з примітивними функціями можуть існувати функції, визначені користувачем. Функція викликається набором аргументів і повертає єдине значення. Визначення функції в Ліспі має наступний вигляд:
(DEFUN name (arg1 arg2 .)
task1
task 2
. . . . . )
де name — ім’я функції, arg1, arg2, . — аргументи (параметри). Тіло функції містить послідовність задач. Ключове слово DEFUN виникло з DEfine FUNction.
$ (DEFUN FIRST (lst) $ (FIRST ‘(q w e r t y))
(CAR lst) ) q
$ (DEFUN THIRD (lst) $ (THIRD ‘(q w e r t y))
(CADDR lst) ) e
Визначимо функцію NULL, яка розпізнає порожній список. Вона повертає істину, якщо її аргументом є порожній список і хибність в іншому випадку.
$ (DEFUN NULL (obj) $ (NULL ‘(q w e r)) $ (NULL (CDR ‘(r)))
(EQL obj NIL) ) F T
Нам вже відомі три функції розпізнання: EQL, ATOM, NULL. Функції, які застосовуються для перевірки певних умов та можуть повертати лише два значення – істини чи хиби, називаються предикатами.
Тіло функції складається з послідовності завдань. Завдання можуть бути двох типів: прості та умовними. Будь-яке завдання береться в круглі дужки і може розглядатися як список виразів, які треба проінтерпретувати.
Якщо завдання є атомом або його перший елемент є атомом, то таке завдання називається простим. Наприклад, (CONS ‘NR LST).
Якщо перший елемент списка, який описує завдання не є атомом, то таке завдання називається умовним. Наприклад, ((ATOM lst) (CONS expr lst)).
В умовному завданні перший елемент списку обов’язково є предикатом. Якщо значення предикату NIL, то значення завдання стає рівним NIL і Лісп переходить до виконання наступного завдання. Якщо предикат повертає не NIL, відбувається виконання хвосту списку завдання, а інші завдання ігноруються. Якщо предикат повертає Т, а хвіст завдання порожній, то результатом всієї функції буде T.
Напишемо предикат, який розпізнає списки. Якщо аргументом є список, то предикат повертає істину, інакше — хибність. Функцію LISTP можна проінтерпретувати наступним чином: "Якщо obj є атомом, то повернути NIL, інакше повернути T”.
$ (DEFUN LISTP (obj) $ (DEFUN LISTP (obj)
((ATOM obj) NIL) ((NULL obj))
T ) ((ATOM obj) NIL)
T )
В другій колонці написано предикат LISTP, який розпізнає додатково порожній список (повертає істину). Перше завдання є умовним, хвіст якого порожній. Його можна проінтерпретувати так: перевірити об’єкт obj на порожній список, і якщо він є таким, передати як результат функції істину. Немає потреби писати: ((NULL obj) T), оскільки це те ж саме, що і ((NULL obj)). Останнім завданням цих предикатів є атом Т. Це означає, що якщо жодне з умовних завдань не виконане (лише за цієї умови керування програмою дійде до останнього завдання), то як результат функції повернути Т. Для другого визначення функції LISTP маємо:
$ (LISTP ‘tree) $ (LISTP ‘()) $ (LISTP ‘(q w e r t y))
NIL T T
Для кращого розуміння роботи тіла функції та простих і умовних завдань розглянемо функцію sm та результати, які вона буде генерувати при певних вхідних значеннях:
$ (DEFUN sm (lst) $ (sm ‘()) $ (sm ‘(q w e))
((NULL lst) 10 1) 1 12
(SETQ b 2)
((CDR lst) 12) $ (sm ‘(i)) $ (sm ‘g)
(SETQ b 3) ) 3 3
Як бачимо, після виконання простого завдання керування завжди передається наступному завданню (якщо таке є). Якщо предикат умовного завдання істинний, то виконується його хвіст і повертається результат останнього виразу хвоста.
Вмонтована функція (LIST x1 . xn) утворює та видає список, елементами якого є x1, ., xn. Якщо аргументи не задані, результатом буде NIL.
$ (LIST ‘a ‘b ‘c ‘d) $ (LIST ‘a ‘(b c) ‘d) $ (LIST)
(a b c d) (a (b c) d) NIL
Напишемо функцію MEMBER, яка має два аргументи: nam - символ та lst - список і яка повинна перевірити чи належить символ списку. Інтуїтивно необхідно порівняти символ з першим елементом списку, потім з другим елементом і так далі. Проблема в такому розв’язку виникає в тому, що ми не знаємо наперед довжини списку. А якщо ми і знаємо цю довжину, і якщо вона велика, то тіло функції буде дуже великим. Така функція буде мати приблизно такий вигляд (перший стовпчик):
$ (DEFUN MEMBER (nam lst) $ (DEFUUN MEMBER (nam lst)
((EQL nam (FIRST lst))) ((NULL lst) NIL)
((EQL nam (SECOND lst))) ((EQL nam (CAR lst)) T)
((EQL nam (THIRD lst))) (MEMBER nam (CDR lst)) )
((EQL nam (THIRD (CAR lst))))
. . . . . . . . . . . . . . .
Змінимо наш підхід до побудови функції. В другому стовпчику побудовано функцію MEMBER, в основі якої лежить рекурсивний підхід, який базується на наступних фактах:
1. Якщо список порожній (не має елементів), то nam не належить списку.
2. Якщо nam дорівнює голові списку, то nam належить списку.
3. Якщо nam не дорівнює голові списку, то nam може належити списку тоді і тільки тоді коли nam належить хвосту списку.
Розглянемо дві рекурсивні функції: REMBER (REMove memBER), яка має два аргументи — атом obj та список lst і яка видаляє перше зустрічання атома obj в списку lst. REMBER-ALL яка видаляє всі атоми obj в списку lst.
$ (DEFUN REMBER (obj lst) (DEFUN REMBER-ALL (obj lst)
((NULL lst) NIL) ((NULL lst) NIL)
((EQL obj (CAR lst)) (CDR lst)) ((EQL obj (CAR lst))
(CONS (CAR lst) (REMBER-ALL obj (CDR lst))
(REMBER obj (CDR lst))) ) (CONS (CAR lst)
(REMBER-ALL obj (CDR lst))))
Результат роботи цих функцій проілюструємо на прикладах:
$ (REMBER ‘a ‘(q a w e r t a y)) $ (REMBER-ALL ‘a ‘(q a w e r t a y))
(q w e r t a y) (q w e r t y)
Примітивна функція EQL використовується для порівняння атомів. Часто виникає потреба порівнювати списки. Напишемо функцію EQLIST, яка порівнює списки. Її побудуємо на основі наступних фактів:
1. Якщо перший список порожній, то, якщо і другий список порожній, повернути Т, інакше повернути NIL (або просто повернути (NULL другого списку)).
2. Якщо другий список порожній, повернути NIL.
3. Якщо голова першого списку не дорівнює голові другого списку, повернути NIL.
4. Перевірити рівність хвостів першого та другого списків.
$ (DEFUN EQLIST (lst1 lst2) $ (DEFUN NOT (obj)
((NULL lst1) (NULL lst2)) (EQL obj NIL) )
((NULL lst2) NIL)
((NOT (EQL (CAR lst1) (CAR lst2))) NIL)
(EQLIST (CDR lst1) (CDR lst2)) )
Функція NOT повертає NIL, якщо список не порожній і Т інакше.
Розглянемо задачу об’єднання списків. Роботу функції APPEND, аргументами якої є два списки lst1 та lst2, можна описати наступним чином:
1. Якщо lst1 порожній, повернути lst2.
2. З’єднати голову першого списку зі списком, який отримано в результаті об’єднання хвоста першого списку з другим списком.
$ (DEFUN APPEND (lst1 lst2)
((NULL lst1) lst2)
(CONS (CAR lst1) (APPEND (CDR lst1) lst2)) )
Функція (REVERSE lst1) обертає список lst1. Якщо вихідний список порожній, то і результатом буде порожній список. Інакше необхідно об’єднати обернений хвіст вихідного списку з його першим елементом. Оскільки на вхід другого аргумента функції APPEND повинен подаватися список, необхідно з першого елемента списку зробити список, який складається лише з нього. Це виконує команда (CONS (CAR lst) NIL).
$ (DEFUN REVERSE (lst)
((NULL lst) NIL)
(APPEND (REVERSE (CDR lst)) (CONS (CAR lst) NIL)) )
Напишемо функцію REVERSE без використання функції APPEND. Для цього побудуємо функцію REVERSE з двома аргументами на принципі обробки стеку. Вихідний список — стек символів. Якщо він порожній, то і результуючий стек буде порожнім. Інакше взяти символ з вершини стеку і покласти його на другий стек. Другий стек при виклику повинен бути NIL: (REVER NIL).
$ (DEFUN REVER (lst1 lst2) $ (REVER ‘(q w e) NIL)
((NULL lst1) lst2) (e w q)
(REVER (CDR lst1) (CONS (CAR lst1) lst2)) )
5. Середовище системи muLisp
Середовище muLisp або поточний стан системи складається з усіх активних на даний момент структур даних, значень змінних та визначених функцій. Команда SAVE зберігає поточне середовище muLisp у вигляді SYS - файлу. Команда (SAVE ’C:HOME) зберігає середовище в файл HOME.SYS на диску C. Після успішного виконання команди запису повертається Т, інакше — NI

Середовище muLisp може бути завантажене за допомогою команди LOAD: (LOAD ). Якщо файл не знайдено, повертається NIL, інакше жодне значення не повертається, а mulisp починає працювати з новим середовищем.
Для завантаження SYS-файлів безпосередньо після запуску muLISP може використовуватися команда операційного середовища (ОС). Наприклад, команда ОС
> muLISP C:HOME
завантажує SYS-файл HOME.SYS із пристрою C після запуску muLISP із пристрою, взятого по замовченню. Відмітимо, що тип SYS-файла у команді не вказується. Якщо SYS-файл не знайдено при завантаженні з використанням команди ОС, на екран дисплею видається повідомлення: File not found.
Після завантаження SYS-файла кількість пам’яті, призначеної для кожної області даних, коректується у відповідності до поточного об’єму пам’яті. Це означає, що поточний об’єм пам’яті не обов’язково повинен бути точно таким, як і при створенні SYS-файлів. Але якщо пам’яті для розташування середовища SYS-файлів недостатньо, то виникає помилка типу "Недостатньо пам’яті, переривання", і muLISP буде завершено.
6. Трасировка функцій в muLisp.
Мова програмування muLisp для трасировки використовує програму debug.lsp, яка завантажується в середовище Ліспу. Для того, щоб дозволити трасировку функції , необхідно дати команду (TRACE-FUNCTION ). Якщо після цього викликати функцію func з параметрами, то на екрані відобразиться шлях виконання функції. На кожному кроці буде виводитися ім’я функції та список фактичних параметрів. Після виконання функції на екран виводиться значення функції. Команда (UNTRACE-FUNCTION ) забороняє трасировку функції . Якщо в тілі функції існує виклик інших функцій, і ми хочемо побачити їх трасировку, необхідно дозволити їх трасировку. Вираз = в трасі означає те, що функція повертає значення .
Якщо вивід траси відбувається дуже швидко, для тимчасової зупинки траси можна використати .
Наприклад, розглянемо трасування функціі APPEND (злиття двох списків), яка була визначена раніше. Після виконання команд
$ (TRACE-FUNCTION ‘APPEND)
$ (APPEND ‘(q w e) (r t y u))
на екрані відобразиться траса:
APPEND [(Q W E), (R T Y U)]
APPEND [(W E), (R T Y U)]
APPEND [(E), (R T Y U)]
APPEND [NIL, (R T Y U)]
APPEND = (R T Y U)
APPEND = (E R T Y U)
APPEND = (W E R T Y U)
APPEND = (Q W E R T Y U)
(Q W E R T Y U)
Виведемо на екран трасу функції REVERSE з дозволом (лівий стовпчик) та без дозволу (правий стовпчик) трасировки функції APPEND для виразу (REVERSE ‘(q w)).
$ (TRACE-FUNCTION ‘REVERSE) $ (TRACE-FUNCTION ‘REVERSE)
$ (TRACE-FUNCTION ‘APPEND) $ (REVERSE ‘(q w))
$ (REVERSE ‘(q w)) REVERSE [(Q W)]
REVERSE [(Q W)] REVERSE [(W)]
REVERSE [(W)] REVERSE [NIL]
REVERSE [NIL] REVERSE = NIL
REVERSE = NIL REVERSE = (W)
APPEND [NIL, (W)] REVERSE = (W Q)
APPEND = (W) (W Q)
REVERSE = (W)
APPEND [(W), (Q)]
APPEND [NIL, (Q)]
APPEND = (Q)
APPEND = (W Q)
REVERSE = (W Q)
(W Q)

Алфавіт мови програмування. Величини та їх опис мовою програмування. Змінні та константи.

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 18:50:02 GMT

Мета уроку:
навчити використовувати на практиці здобуті знання, вміння і навички;
розвинути логічне мислення; дати учням поняття мови програмування, алфавіту мови програмування, поняття величин, змінних та констант; розвинути методи роботи з мовою програмування;
виховати любов до науки
Обладнання уроку:
Дошка, плакати (при необхідності – комп’ютер), конспект уроку.
Тип уроку: комбінований урок.
Вид уроку:вивчення нового матеріалу.
Планування уроку:
1. Організаційна частина (2 хв)
2. Пояснення нового матеріалу (25 хв)
3. Закріплення нового матеріалу (дати відповіді на запитання ) (15 хв)
4. Підведення підсумків і домашнє завдання(3 хв)

Хід уроку Зміст
[сховати]
1 Організаційна частина 2 Пояснення нового матеріалу. 2.1 Алфавіт мови програмування 2.2 Величини їх опис мовою програмування 2.3 Поняття змінної 3 Закріплення вивченого матеріалу 4 Підсумок уроку
Організаційна частина

Заходжу в клас. Вітаюся з учнями. Дозволяю їм сісти на свої місця. Запитую чергового – хто відсутній. Перевіряю готовність учнів до уроку.
– Сьогодні ми з вами будемо вивчати нову тему "Мова програмування”, а попрошу вас зосередитися на сьогоднішньому уроці. Пояснення нового матеріалу.
Алфавіт мови програмування

Будь-яка звичайна мова програмування складається із елементів складових букв, які складають алфавіт мови. Букви використовуються для побудови слів, слова складають речення, а речення утворюють будь-який тексти, романи…
Алфавіт мови – Слова – Речення – Текст.
В алгоритмічних мовах спостерігається аналогія тобто:
Алфавіт – Слова – Команди – Програма
Розглянемо алфавіт, слова і найпростіші команди мови програмування.
Алфавіт містить майже всі символи, що є на клавіатурі.
• латинські символи
• цифри від 0 до 9
• математичні символи
• розділові знаки та інше
Слова мови програмування поділяються на службові, імена користувача і стандартні імена.
Службові слова призначені для написання команд. Розглянемо деякі з основних службових слів мови Паскаль.
Варто зауважити те, що в програмах службові слова виділяються шрифтом. Величини їх опис мовою програмування

Складаючи програму, користувач описує різні об’єкти і надає їм імена на свій розсуд. Тут помітна аналогія з математикою, фізикою, де різні величини позначають різними буквами. Наприклад а, в, с – довжини сторін трикутника, h – висота, S – площа. В алгоритмічних мовах дані які містять в собі інформацію про висоту можна назвати різними способами. Придумуючи іменна, треба дотримуватись певних правил.
- Ім’я може складатися лише з латинських літер, цифр та символів.
- Цифра не може бути першим символом в імені.
- Літери можуть бути малими або великими.
- Пропуски і іменах не допускаються.
- Два різні об’єкти не можна позначати одними іменем.
Стандартні імена. Їх є декілька груп:
- Назви стандартних типів даних.
- Назви стандартних сталих.
- Назви стандартних функцій.
- Назви команд для введення і виведення. Поняття змінної

Центральним поняттям у програмуванні є поняття змінної.
Змінні призначенні для зберігання конкретних значень в операційній системі під час виконання програми.
Змінна може набувати різних значень. Фізичний зміст змінної: змінна –ділянка операційної системи, куди комп’ютер записує або звідки читає дані. Змінна характеризується іменем, значенням і обсягом у байтах. Значення змінній надають командою присвоєння яка має вигляд :=. Кількість потрібних змінних ті їхні імена визначає користувач під час складання алгоритму розв’язування задачі. У Паскалі є 4 стандартних типи: цілий, дійсний, булевий і символьний, які відповідають позначенню Integer, Real, Boolean, Char. Тип будь-якої змінної використовується у програмі, повинен бути явно визначений.
Як ви вже знаєте розділ опису змінних починається var і має вигляд:
Var <список імен змінних>:<тип>
Var i, a,m,r:snteger;
J, r:real;
D:char;
Цілий тип – змінні цілого типу можуть набувати лише цілих значень. До операндів цілого типу належать операції: +, -, *, /.
Дійсний тип - змінні цього типу можуть набувати як цілих та і значень з дробовою частиною. До дійсних операндів можна застосувати такі операції: +, -,* , / і в результаті одержимо значення дійсного типу.
Булевий тип – змінні набувають значення істиності або хибності. Слова є булевими константами. Булеві змінні як і інші змінні стандартного типу повинні бути описані в розділі описів змінних.
До булевих операндів застосовуються такі операції AND, OR, NOT. Проте кожен з цих типів даних в свою чергу ще поділяється – для більш точнішого заданя змінних.
Дані значення яких є цілі числа можуть належати, до таких типів як: word, byte, longbyte. Дані значення яких є дійсні числа можуть належати до таких типів: real.

Розв’язуючи будь-яку задачу, користувач має проаналізувати, скільки змінних треба використовувати і до якого типу їх віднести.
Змінні треба оголосити на початку програми у розділі оголошення змінних, який має такий загальний вигляд:
Var
<перший список імен змінних>:<назва типу>
…
<п-й список імен змінних>:<назва типу>
Давайте запишемо такий приклад:
Нехай у програмі з деякою назвою Name змінні набувають дійсних значень; - цілих і - текстових. Записати описову частину програми, тобто описати змінні програми.
Опис змінних даної задачі буде мати такий вигляд:
Program Name;
Var : integer;
: real;
: string;
Розв’язуючи задачу користувач має проаналізувати скільки змінних треба використати і до якого типу їх потрібно віднести. Під час оголошення змінних у пам’яті резервується потрібна кількість комірок для зберігання даних під час роботи програми. Наприклад.
Нехай у деякій задачі для позначення кількості учнів у класі вирішили використати величину з іменем п. Зрозуміло, що змінна п не може набувати дробового значення, вона належить до цілого типу, тому запишемо
Var n:integer;
Задача
Туристи придбали 5 квитків на потяг для дорослих за 18 грн 50 коп. кожний і 3 для дітей за 6 грн. 20 коп. Скласти програму для визначення суми. Яку треба заплатити і вивести на екран "Щасливої дороги”.
Program Suma;
Var :integer; , suma:real; p: string;
Begin
P:= "Щасливої дороги”;

suma:=
writeln (suma);
writeln (p);
end.
Розглянемо тепер константи. Вони відрізняються від вище розглянутих змінних тим, що значення констант фіксоване і можуть бути в виконанні програми. В розділі описів програми мають бути описані не тільки змінні а й константи. В найпростішому випадку пропонують слідуючий вид опису констант.
Const
V_1=val_1;
V_2=val_2;
…
V_n=val_n
Тут V_1…V_n – імена констант, val_1…val_n значення констант. Пізніше ви дізнаєтесь, що константи в Паскалі бувають двох типів – типізовані і нетипізовані. Закріплення вивченого матеріалу

1. З чого складається алфавіт мови програмування?
Алфавіт містить майже всі символи, що є на клавіатурі.
• латинські символи
• цифри від 0 до 9
• математичні символи
• розділові знаки та інше
2. Що може містити ім’я програми?
Ім’я програми може містити цифри, слова, окремі літери, крім тих які є зарезервованими словами в самій мові програмування.
3. В якому розділі записується опис змінних?
Змінні треба оголосити на початку програми у розділі оголошення змінних, який має такий загальний вигляд:
Var
<перший список імен змінних>:<назва типу>
…
<п-й список імен змінних>:<назва типу>
4. Що таке змінна і для чого вони призначені?
Змінні призначенні для зберігання конкретних значень в операційній системі під час виконання програми.
5. Що ви можете сказати про константи?
Вони відрізняються від вище розглянутих змінних тим, що значення констант фіксоване і можуть бути в виконанні програми. Підсумок уроку

Молодці, ви сьогодні дуже добре працювали на уроці, за це я виставлю вам позитивні оцінки у щоденники і у журнал. Можливо виникли якісь запитання до мене? (якщо є запитання, то відповідаю на них).
А тепер запишіть будь-ласка в щоденники домашнє завдання. Почитайте законспектований вами матеріал. Урок закінчено. До побачення.

Мова програмування C++

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 18:43:02 GMT

Мо́ва програмува́ння — система позначень для опису алгоритмів та структур даних. Мову програмування визначає набір лексичних, синтаксичних і семантичних правил, що задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконує виконавець (комп'ютер) під її управлінням.
З часу створення перших програмованих машин людство придумало більше двох з половиною тисяч мов програмування.[1] Щороку їх кількість поповнюється новими. Деякими мовами уміє користуватися тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти зазвичай застосовують в своїй роботі декілька мов програмування

Історія
Першу мову програмування високого рівня — Планкалькюль (нім. Plankalkül) спроектував німець Конрад Цузе у 1945 році[Джерело?], але вона не мала комп'ютерної реалізації і не одержала уваги, хоча мала дуже потужні на той час можливості. У кінці 40-их — початку 50-их застосовувалися інтерпретовані системи кодування, коли певні команди мови програмування кодувалися числами, які уже інтерпретувалися машинним кодом. Ці системи називалися «автоматичним програмуванням», були простішими для програмування, ніж машинні коди, але могли мати значно меншу (до 50 разів) швидкодію, через що часто надавали перевагу машинним кодам. До таких систем належали — Short Code для BINAC (1949) і UNIVAC I (1952), Speedcoding для IBM 701, розроблена Джоном Бекусом у 1954.
Першою широковживаною компільованою мовою став розроблений групою Джона Бекуса Фортран, анонсований у 1954 році і випущений у 1957 для IBM 704. Основним призначенням Фортрану були швидкі наукові обчислення, оголошувалося що швидкодія згенерованого компілятором коду майже не відрізянтиметься від машинного коду написаного вручну. Уже у квітні 1958 близько половини програм для IBM 704 були написані на Фортрані. Випущений у 1958 році Фортран II дозволяв незалежну компіляцію підпрограм, що дозволило створювати більші програми, оскількі низька надійність IBM 704 не дозволяла скомпілювати без збоїв велику програму (понад 300-400 рядків) одразу. Розроблений у 1960—1962 роках Фортран IV був однією з найпоширеніших мов того часу і лишався стандартною версією Фортрану до появи у 1978 році Фортрану 77.
У 1958 році у MIT розробили LISP — першу функціональну мову, яка понад чверть століття домінувала у програмуванні задач штучного інтелекту.
У кінці 1950-их почали розроблятися різні мови програмування. У 1958 році декілька значних груп комп'ютерних користувачів у США, включаючи SHARE — групу науковців-користувачів IBM і USE (UNIVAC Scientific Exchange, група науковців-користувачів UNIVAC) запропонували ACM заснувати робочу групу зі створення універсальної мови програмування. Також ще у 1955 році німецьке Товариство прикладної математики і механіки (GAMM) заснувало комітет зі створення універсальної мови програмування. У кінці травня 1958 року було проведено зустріч у Цюриху між ACM і GAMM, на матеріалах якої у грудні опубліковано ALGOL 58 Report. На його основі було створено 3 значні реалізації — MAD (1961), NELIAC (1963), JOVIAL (1963). З них лише JOVIAL отримав поширення, ставши на чверть століття офіційною мовою програмування у Військово-морських силах США. SHARE і IBM почали створення власної реалізації ALGOL, але припинили, врахувавши витрати на створення і просування Фортрану.
Впродовж 1959 року ALGOL 58 широко обговорювався, була запропонована нотація для опису синтаксису мов програмування — форма Бекуса-Наура. У 1960 проведено чергову зустріч і опубліковано ALGOL 60 Report. ALGOL вплинув на багато мов програмування і став стандарною мовою для публікації алгоритмів, але через ряд причин не одержав широкого поширення — він був заскладним, і не було реалізацій, які підтримували його повністю, відсутність стандартного введення-виведення привела до появи різних несумісних реалізацій, деякі неоднозначності опису мови так і не були розв'язані. Також широкого вжитку уже набув Фортран, і IBM не підтримала ALGOL.
У 1959 році була проведена зустріч у Пентагоні для створення мови CBL (Common Business Language), засновано комітет з його створення, і у 1960 опубліковано початкову специфікацію COBOL 60, який невдовзі став першою мовою прийнятою у Міністерстві оборони США. У 1968 році COBOL було стандартизовано ANSI.
У 1964 році було створено спрощену мову BASIC (Beginners All-purpose Symbolic Instruction Code) для навчання програмуванню студентів, які переважно спеціалізувалися у вільних мистецтвах, а не технічних науках.
Тоді як науковці переважно використовували Фортран, а бізнес — COBOL, у 1963 році в IBM вирішили створити універсальні платформу IBM/360 і мову програмування. У стислі терміни до 1965 року було розроблено мову PL/I, яка поєднувала можливості Фортран, ALGOL і COBOL, і виявилась заскладною, хоча і була у широкому вжитку у 1970-их у наукових і бізнес задачах, також її підмножини (PL/C, PL/CS) використовувалися для навчання програмуванню.
На початку 1960-их було створено перші мови із динамічною типізацією — APL і SNOBOL.
SIMULA 67 була першою об'єктно-орієнтованою мовою програмування. [ред.] Елементи
[ред.] Синтаксис

Синтаксис мови програмування визначає те, як буде виглядати програма на цій мові, зокрема, як пишуться оператори, оголошення і інші мовні конструкції[2]. Наприклад, оголошення масиву V з десяти цілочислових елементів в на мові С буде виглядати наступним чином: int V[10];

На мові Pascal: V: array [0...9] of integer

[ред.] Типи даних

Область зберігання даних в апаратній частині комп'ютера (пам'ять, регістри і зовнішні запам'ятовуючі пристрої) зазвичай мають доволі просту структуру в вигляді послідовності бітів, згрупованих в байти або слова. Проте в віртуальному комп'ютері, як правило, організовано більш складним чином — в різні моменти виконання програми використовуються такі форми зберігання даних, як стеки, масиви, числа, символьні рядки та інші. Один або декілька однотипних елементів даних, об'єднаних в одне ціле в віртуальному комп'ютері в певний момент виконання програми, прийнято називати об'єктом даних. При виконанні програми існує багато об'єктів даних різних типів. Тип даних — це деякий клас об'єктів даних разом з набором операцій для створення і роботи з ним[3]. В кожній мові програмування є певний набір вбудованих примітивних типів даних. Додатково в мові можуть бути передбачені засоби, що дозволяють програмісту визначати нові типи даних. [ред.] Класифікація мов програмування

Мови класифікують за такими критеріями[Джерело?]: Рівень абстракції Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як наприклад у мови shell. Підтримувані парадигми програмування Об'єктно-орієнтовані, логічні, функціональні, структурні... [ред.] Мови програмування низького рівня

Перші комп'ютери доводилось програмувати двійковими машинними кодами. Проте програмувати таким чином - доволі трудомістка і важка задача[4]. Для спрощення цієї задачі почали з'являтися мови програмування низького рівня, які дозволяли задавати машинні команди в більш зрозумілому для людини вигляді. Для перетворення їх у двійковий код були створені спеціальні програми - транслятори.[5]
Приклад машинного коду і представлення його на асемблері[6]

Транслятори поділяються на: компілятори - перетворюють текст програми в машинний код, який можна зберегти і після цього використовувати уже без компілятора (прикладом є виконувальні файли з розширенням *.exe). інтерпретатори — перетворюють частину програми в машинний код, виконують і після цього переходять до наступної частини. При цьому щоразу при виконанні програми використовується інтерпретатор.
Прикладом мови низького рівня є асемблер. Мови низького рівня орієнтовані на конкретний тип процесора і враховують його особливості, тому для перенесення програми на асемблері на іншу апаратну платформу її потрібно майже цілком переписати. Певні відмінності є і в синтаксисі програм під різні компілятори. Щоправда, центральні процесори для комп'ютерів фірм AMD та Intel практично сумісні і відрізняються лише деякими специфічними командами. А ось спеціалізовані процесори для інших пристроїв, наприклад, відеокарт, телефонів містять суттєві відмінності. [ред.] Переваги

За допомогою мов низького рівня створюються ефективні і компактні програми, оскільки розробник отримує доступ до всіх можливостей процесора. [ред.] Недоліки
Програміст, що працює з мовами низького рівня, має бути високої кваліфікації, добре розуміти будову мікропроцесорної системи, для якої створюється програма. Так, якщо програма створюється для комп'ютера, потрібно знати будову комп'ютера і, особливо, влаштування і особливості роботи його процесора. результуюча програма не може бути перенесена на комп’ютер або пристрій з іншим типом процесора. значний час розробки великих і складних програм.
Мови низького рівня, як правило, використовують для написання невеликих системних програм, драйверів пристроїв, модулів стиків з нестандартним обладнанням, програмування спеціалізованих мікропроцесорів, коли найважливішими вимогами є компактність, швидкодія і можливість прямого доступу до апаратних ресурсів. Асемблер - мова низького рівня, що широко застосовується до сих пір. [ред.] Мови програмування високого рівня

можна сказати є більш зрозумілими людині, ніж комп’ютеру. Особливості конкретних комп’ютерних архітектур в них не враховуються, тому створені програми легко переносяться з комп’ютера на комп’ютер. Достатньо просто перекомпілювати програму. Розробляти програми на таких мовах значно простіше і помилок допускається менше. Значно скорочується час розробки програми, що особливо важливо при роботі над великими програмними проектами. Адресна мова програмування Фортран Кобол Алгол Pascal Java C C++ C# Objective C Smalltalk Delphi
Недоліком мов високого рівня є більший розмір програм порівняно з програмами на мові низького рівня. Тому в основному мови високого рівня використовуються для розробок програмного забезпечення комп'ютерів, і пристроїв, які мають великий обсяг пам'яті. А різні підвиди асемблеру застосовуються для програмування інших пристроїв, де критичним є розмір програми. [ред.] П’ять поколінь мов програмування

Розрізняють п'ять поколінь мов програмування[7] [8] [9]: [ред.] Перше покоління

Початок 1950-х років — мови перших комп’ютерів. Перша мова асемблера, створена за принципом «одна інструкція — один рядок».
Основна відмінна риса: орієнтування на конкретний комп’ютер. [ред.] Друге покоління

Кінець 1950-х — початок 1960-х р.р. Розроблено символьний асемблер, в якому з’явилося поняття змінної. Це перша повноцінна мова програмування.
Основна відмінна риса: орієнтування на абстрактний комп’ютер з такою ж системою команд. [ред.] Третє покоління

1960-ті р.р. — мови програмування високого рівня. Їхні характеристики: відносна простота; незалежність від конкретного комп’ютера; можливість використання потужних синтаксичних конструкцій.
Простота мов дає змогу писати невеликі програми і людям, які не є професійними програмістами.
Основна відмінна риса мови третього покоління: орієнтування на алгоритм (алгоритмічні мови).
Приклади: Сі, Паскаль, Джава, Бейзік, та багато інших.
Всього у світі існує близько 200 популярних мов програмування третього рівня. [ред.] Четверте покоління

Початок 1970-х р.р. до сьогоднішнього часу. Створюються мови, призначені для реалізації великих проектів. Проблемно-орієнтовані мови, що оперують конкретними поняттями вузької галузі. Як правило, в такі мови вбудовують потужні оператори, що дозволяють одним рядком описувати функції, для опису яких мовами молодших поколінь потрібно було б сотні чи навіть тисячі рядків початкового коду.
Приклади: SQL, SGML (HTML, XML), Prolog, та багато інших вузькоспеціалізованих декларативних мов.
Основна відмінна риса мови четвертого покоління: наближення до людської мови (декларативні мови).
Деякі мови мають риси одночасно і третього і четвертого поколінь. [ред.] П'яте покоління

П’ятого покоління мов програмування поки що не існує.
Виробники пропроієтарних програмних продуктів часто намагаються приписати своїм продуктам якісь маркетингові особливості, і деколи вказують що їхній продукт — це "мова п’ятого покоління". Насправді, всі ці продукти — це просто середовища для прискореного створення продуктів (Rapid Application Development - RAD), і використовують мови третього та четвертого поколінь.
Мова п’ятого покоління витіснить чи суттєво потіснить мови третього (напр. Java) і четвертого покоління (напр. SQL) за рахунок значно збільшеної продуктивності праці програміста — в 10-1000 раз. За прогнозами, 5GL буде оперувати мета-мета-даними.
Наразі існує єдина мова, яка працює з мета-мета-даними, — це мова команд менеджерів пакетів чи менеджерів залежностей, таких як apt, yum, smart, maven, cpan та інші. Вони оперують над метаданими про метадані про дані у пакетах. Використання apt-get, yum та smart дійсно надзвичайно підвищило продуктивність системних адміністраторів — приблизно в 1000-у раз. Використання менеджерів залежностей, таких як maven, cpan, rakudo, pim, easy_install, дійсно значно підвищило продуктивність програмістів, приблизно в 10-ть раз. Нажаль, ці мови є мовами командного рядка і не є мовами програмування.

[ред.] Див. також
Список мов програмування Система типізації [ред.] Виноски
↑ «Список мов програмування». http://people.ku.edu/~nkinners/LangList/Extras/langlist.htm. (англ.) ↑ Пратт Т., Зелкович М.- C. 42 ↑ Пратт Т., Зелкович М. 2002- С.186 ↑ Пам'ять ЕОМ і представлення інформації ↑ Трансляция кода ↑ Підготовка і відладка програм ↑ Сергей Бобровский. Пятое поколение - языки программирования или прикладные системы?//PC Week Live ↑ Язык программирования ↑ Соколов В.В. ЭВОЛЮЦИЯ ЯЗЫКОВ ПРОГРАММИРОВАНИЯ
[ред.] Джерела
Pratt T.W., Zelkovitz M.V. Programming languages, design and implementation (4th ed.). Prentice Hall, 2000 (англ.) (Пратт Т., Зелкович М., Языки программирования: разработка и реализация.- Спб.: Питер, 2002.-688 с.)(рос.) [ред.] Посилання
The Computer Language Benchmarks порівняння мов за швидкодією і використаними ресурсами Coding Український форум програмістів

Что такое оператор

Запись действий, которые должен выполнить компьютер, состоит из операторов. При выполнении программы операторы выполняются один за другим, если только оператор не является оператором управления, который может изменить последовательное выполнение программы.
Различают операторы объявления имен, операторы управления и операторы-выражения. Операторы-выражения

Выражения мы рассматривали в предыдущей лекции. Выражение, после которого стоит точка с запятой, – это оператор-выражение. Его смысл состоит в том, что компьютер должен выполнить все действия, записанные в данном выражении, иначе говоря, вычислить выражение. Чаще всего в операторе-выражении стоит операция присваивания или вызов функции. Операторы выполняются последовательно, и все изменения значений переменных, сделанные в предыдущем операторе, используются в последующих. a = 1;
b = 3;
m = max(a, b);

Переменной a присваивается значение 1, переменной b – значение 3. Затем вызывается функция max с параметрами 1 и 3, и ее результат присваивается переменной m.
Как мы уже отмечали, присваивание – необязательная операция в операторе-выражении. Следующие операторы тоже вполне корректны: x + y – 12;
func(d, 12, x);
// сложить значения x и y и затем вычесть 12
// вызвать функцию func с заданными
// параметрами

Объявления имен

Эти операторы объявляют имена, т.е. делают их известными программе. Все идентификаторы или имена, используемые в программе на языке Си++, должны быть объявлены.
Оператор объявления состоит из названия типа и объявляемого имени: int x;
double f;
const float pi = 3.1415;
// объявить целую переменную x
// объявить переменную f типа double
// объявить константу pi типа float
// со значением 3.1415

Оператор объявления заканчивается точкой с запятой.

Операторы управления

Операторы управления определяют, в какой последовательности выполняется программа. Если бы их не было, операторы программы всегда выполнялись бы последовательно, в том порядке, в котором они записаны.
Условные операторы
Условные операторы позволяют выбрать один из вариантов выполнения действий в зависимости от каких-либо условий. Условие – это логическое выражение, т.е. выражение, результатом которого является логическое значение true (истина) или false (ложь).
Оператор if выбирает один из двух вариантов последовательности вычислений. if (условие)
оператор1
else
оператор2

Если условие истинно, выполняется оператор1, если ложно, то выполняется оператор2. if (x > y)
a = x;
else
a = y;

В данном примере переменной a присваивается значение максимума из двух величин x и y.
Конструкция else необязательна. Можно записать: if (x < 0)
x = -x;
abs = x;

В данном примере оператор x = -x; выполняется только в том случае, если значение переменной x было отрицательным. Присваивание переменной abs выполняется в любом случае. Таким образом, приведенный фрагмент программы изменит значение переменной x на его абсолютное значение и присвоит переменной abs новое значение x.
Если в случае истинности условия необходимо выполнить несколько операторов, их можно заключить в фигурные скобки: if (x < 0) {
x = -x;
cout << "Изменить значение x на противоположное по знаку";
}
abs = x;

Теперь если x отрицательно, то не только его значение изменится на противоположное, но и будет выведено соответствующее сообщение. Фактически, заключая несколько операторов в фигурные скобки, мы сделали из них один сложный оператор или блок. Прием заключения нескольких операторов в блок работает везде, где нужно поместить несколько операторов вместо одного.
Условный оператор можно расширить для проверки нескольких условий: if (x < 0)
cout << "Отрицательная величина";
else if (x > 0)
cout << "Положительная величина";
else
cout << "Ноль";

Конструкций else if может быть несколько.
Хотя любые комбинации условий можно выразить с помощью оператора if, довольно часто запись становится неудобной и запутанной. Оператор выбора switch используется, когда для каждого из нескольких возможных значений выражения нужно выполнить определенные действия. Например, предположим, что в переменной code хранится целое число от 0 до 2, и нам нужно выполнить различные действия в зависимости от ее значения: switch (code) {
case 0:
cout << "код ноль";
x = x + 1;
break;
case 1 :
cout << "код один";
y = y + 1;
break;
case 2:
cout << "код два";
z = z + 1;
break;
default:
cout << "Необрабатываемое значение";
}

В зависимости от значения code управление передается на одну из меток case. Выполнение оператора заканчивается по достижении либо оператора break, либо конца оператора switch. Таким образом, если code равно 1, выводится "код один", а затем переменная y увеличивается на единицу. Если бы после этого не стоял оператор break, то управление "провалилось" бы дальше, была бы выведена фраза "код два", и переменная z тоже увеличилась бы на единицу.
Если значение переключателя не совпадает ни с одним из значений меток case, то выполняются операторы, записанные после метки default. Метка default может быть опущена, что эквивалентно записи: default:
; // пустой оператор, не выполняющий никаких действий

Очевидно, что приведенный пример можно переписать с помощью оператора if: if (code == 0) {
cout << "код ноль";
x = x + 1;
} else if (code == 1) {
cout << "код один";
y = y + 1;
} else if (code == 2) {
cout << "код два";
z = z + 1;
} else {
cout << "Необрабатываемое значение";
}

Пожалуй, запись с помощью оператора переключения switch более наглядна. Особенно часто переключатель используется, когда значение выражения имеет тип набора.

Операторы цикла
Предположим, нам нужно вычислить сумму всех целых чисел от 0 до 100. Для этого воспользуемся оператором цикла for: int sum = 0;
int i;
for (i = 1; i <= 100; i = i + 1)
sum = sum + i;

// заголовок цикла
// тело цикла

Оператор цикла состоит из заголовка цикла и тела цикла. Тело цикла – это оператор, который будет повторно выполняться (в данном случае – увеличение значения переменной sum на величину переменной i). Заголовок – это ключевое слово for, после которого в круглых скобках записаны три выражения, разделенные точкой с запятой. Первое выражение вычисляется один раз до начала выполнения цикла. Второе – это условие цикла. Тело цикла будет повторяться до тех пор, пока условие цикла истинно. Третье выражение вычисляется после каждого повторения тела цикла.
Оператор for реализует фундаментальный принцип вычислений в программировании – итерацию. Тело цикла повторяется для разных, в данном случае последовательных, значений переменной i. Повторение иногда называется итерацией. Мы как бы проходим по последовательности значений переменной i, выполняя с текущим значением одно и то же действие, тем самым постепенно вычисляя нужное значение. С каждой итерацией мы подходим к нему все ближе и ближе. С другим принципом вычислений в программировании – рекурсией – мы познакомимся в разделе, описывающем функции.
Любое из трех выражений в заголовке цикла может быть опущено (в том числе и все три). То же самое можно записать следующим образом: int sum = 0;
int i = 1;
for (; i <= 100; ) {
sum = sum + i;
i = i + 1;
}

Заметим, что вместо одного оператора цикла мы записали несколько операторов, заключенных в фигурные скобки – блок. Другой вариант: int sum = 0;
int i = 1;
for (; ;) {
if (i > 100)
break;
sum = sum + i;
i = i + 1;
}

В последнем примере мы опять встречаем оператор break. Оператор break завершает выполнение цикла. Еще одним вспомогательным оператором при выполнении циклов служит оператор продолжения continue. Оператор continue заставляет пропустить остаток тела цикла и перейти к следующей итерации (повторению). Например, если мы хотим найти сумму всех целых чисел от 0 до 100, которые не делятся на 7, можно записать это так: int sum = 0;
for (int i = 1; i <= 100; i = i+1) {
if ( i % 7 == 0)
continue;
sum = sum + 1;
}

Еще одно полезное свойство цикла for: в первом выражении заголовка цикла можно объявить переменную. Эта переменная будет действительна только в пределах цикла.
Другой формой оператора цикла является оператор while. Его форма следующая: while (условие)
оператор

Условие – как и в условном операторе if – это выражение, которое принимает логическое значение "истина" или "ложь". Выполнение оператора повторяется до тех пор, пока значением условия является true (истина). Условие вычисляется заново перед каждой итерацией. Подсчитать, сколько десятичных цифр нужно для записи целого положительного числа N, можно с помощью следующего фрагмента: int digits = 0;
while (N > 0) {
digits = digits + 1;
N = N / 10;
}

Если число N меньше либо равно нулю, тело цикла не будет выполнено.
Третьей формой оператора цикла является цикл do while. Он имеет форму: do { операторы } while ( условие);

Отличие от предыдущей формы цикла while заключается в том, что условие проверяется после выполнения тела цикла. Предположим, требуется прочитать символы с терминала до тех пор, пока не будет введен символ "звездочка". char ch;
do {
ch = getch();

} while (ch != '*');

// функция getch возвращает
// символ, введёный с клавиатуры

В операторах while и do также можно использовать операторы break и continue.
Как легко заметить, операторы цикла взаимозаменяемы. Оператор while соответствует оператору for: for ( ; условие ; )
оператор

Пример чтения символов с терминала можно переписать в виде: char ch;
ch = getch();
while (ch != '*') {
ch = getch();
}

Разные формы нужны для удобства и наглядности записи.
Оператор возврата
Оператор return завершает выполнение функции и возвращает управление в ту точку, откуда она была вызвана. Его форма: return выражение;

Где выражение – это результат функции. Если функция не возвращает никакого значения, то оператор возврата имеет форму return;

Оператор перехода
Последовательность выполнения операторов в программе можно изменить с помощью оператора перехода goto. Он имеет вид: goto метка;

Метка ставится в программе, записывая ее имя и затем двоеточие. Например, вычислить абсолютную величину значения переменной x можно следующим способом: if ( x >= 0)
goto positiv;
x = -x;
positiv:
abs = x;

// переменить знак x
// объявление метки
// присвоить переменной abs
// положительное значение

При выполнении goto вместо следующего оператора выполняется оператор, стоящий после метки positiv. Если значение x положительное, оператор x = - x выполняться не будет.
В настоящее время считается, что оператор goto очень легко запутывает программу.Без него, вообще говоря, можно обойтись, поэтому лучше его не использовать, ну разве что лишь в самом крайнем случае.
Пример: int fact(int n)
{
int k;
if (n == 1) {
k = 1;
} else {
k = n * fact(n – 1);
}
return k;
}

Это функция вычисления факториала. Первый оператор в ней – это объявление переменной k, в которой будет храниться результат вычисления. Затем выполняется условный оператор if. Если n равно единице, то вычисления факториала закончены, и выполняется оператор-выражение, который присваивает переменной значение 1. В противном случае выполняется другой оператор-выражение.
Последний оператор – это оператор возврата из функции.

Обзор Windows 7: счастливое число Microsoft

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 13:45:35 GMT

Итак, что же нового подготовила для нас компания Microsoft? Операционная система Windows 7 обзавелась новым интерфейсом, который, с одной стороны, более комфортный в работе, а с другой, кардинальным образом не меняет пользовательский опыт, накопленный при использовании предыдущих версий Windows.

Первое, что можно заметить при начале работы с Windows 7, так это новую панель задач, которая изменилась как внешне, так и функционально. Открытые программы теперь отображаются в ней в виде иконок, что значительно увеличивает свободное место для новых приложений. Кроме того, значки открытых программ, впервые в истории операционных систем Microsoft, теперь можно менять местами. В Windows 7 отсутствует такое понятие как "панель быстрого запуска", любую программу можно просто закрепить на панели задач.

При наведении курсора на иконку открытой программы, появляется всплывающее окно, в котором могут быть доступны дополнительные элементы управления, если разработчики, конечно, заложили такую функциональность. К примеру, в Windows Media Player 12 при наведении курсора на иконку приложения в панели задач появляется окно, в котором доступны кнопки начала и остановки воспроизведения, а также переключения музыкальных треков.

Еще одни важным нововведением в новой панели задач является функция Jump Lists. При нажатии правой кнопки мыши на иконке программы в панели задач, появляется список действий, которые можно выполнить без открытия основного окна приложения. Доступность этой опции также полностью зависит от разработчиков.

Теперь в панели задач отображается не только время, но и дата. Кроме этого, значки скрытых программ открываются в отдельном окне, а не выезжают на панели задач, как это реализовано в Vista и XP, что также экономит пространство.

В отличие от Windows Vista, в новой операционной системе Microsoft, гаджеты не закреплены в отдельной боковой панели, а могут располагаться в любой части рабочего стола.

В то же время, сам набор гаджетов по сравнению с Vista не претерпел изменений.

В Windows 7 используется доработанный интерфейс Aero, в который было добавлено три новые функции: Peek, Shake и Snap. С помощью Aero Peek пользователь может быстро сворачивать и восстанавливать открытые окна, для этого необходимо нажать на кнопку расположенную в правом нижнем углу экрана на панели задач. Если просто навести курсор на эту кнопку, окна скроются с рабочего стола, но когда курсор будет убран, восстановятся обратно. Функция Aero Shake позволяет оставить на рабочем столе только одно выбранное окно программы, свернув все ненужные, для этого необходимо взять его за верхнюю панель и в прямом смысле потрясти. С помощью Aero Snap можно более быстро развернуть окно на весь или половину экрана, для этого необходимо перетянуть его в левую (правую) часть рабочего стола или в самый его верх, при этом разворот окна происходит автоматически.

Меню "Пуск" в Windows 7 также было переработано, на первый взгляд оно выглядит также как в Vista, но теперь приложения могут более эффективно использовать его площадь. Программы могут отображаться в меню в виде ссылок, которые открывают дополнительные возможности, без необходимости запускать само приложение.

Система UAC (User Account Control), которая сильно надоедала многим пользователям Vista, теперь может быть настроена таким образом, чтобы вообще не сообщать об изменениях, вносимых в систему.

В виду наличия пакета программ Windows Live Essentials, в Microsoft решили убрать из Windows 7 такие программы как "Почта Windows", "Календарь Windows", Windows Movie Maker и "Фотоальбом Windows". Кроме этого, программа Windows Defender, отвечающая за поиск и удаление шпионских программ, теперь является составной частью операционной системы.

Из других встроенных в Windows 7 программ, дизайн поменяли Paint, WordPad и "Калькулятор". Первые два приложения выполнены в стиле Office 2010, релиз которого состоится в следующем году.

Стандартная программа для прослушивания музыки и просмотра видео - Windows Media Player, обновилась до 12 версии. Кроме изменения интерфейса, приложение обзавелось поддержкой новых видео и аудио кодеков, таких как H.264, Xvid, DivX, AAC, 3GP, MP4 и MOV. С помощью функции Remote Media Streaming пользователь может открывать доступ к своей медиатеке через Интернет или домашнюю сеть для другого компьютера с Windows 7. Кроме этого, с помощью опции Play To можно проигрывать контент из Windows Media Player 12 на совместимых устройствах, подключенных к компьютеру по сети.

"Проводник" в Windows 7 также был доработан, теперь в нем появилась возможность группировать изображения, документы, музыку и видео в библиотеки, независимо от того на каком жестком диске или носителе они находятся. Такой подход должен облегчить поиск по файлам.

Раз уже речь зашла о поиске, стоит отметить, что Windows 7 он реализован почти также как и в Vista, за исключением подачи результатов, теперь они выводятся более быстро, а ключевые слова подсвечиваются желтым цветом.

В целом, Windows 7 оказалась намного отзывчивее Windows Vista, в Microsoft провели хорошую работу над оптимизацией кода. Это заметно не только по работе с программами, но и по скорости включения операционной системы. Тут стоит отметить, что в режим сна она входит практически моментально, а ее выход из него занимает не больше 15-20 секунд.

При разработке Windows 7 в Microsoft также не забыли и о безопасности. В операционной системе реализована функция Backup and Restore, которая позволяет создать копию важных файлов на внешнем носителе и при необходимости восстановить их оттуда. Также, Windows 7 поддерживает возможность шифрования данных на жестком диске (функция BitLocker) и внешних накопителях (BitLocker To Go).

Выход Windows 7 должен подтолкнуть развитие сегмента компьютеров с сенсорными дисплеями, так как новая операционная система Microsoft обладает их полной поддержкой, включая технологию распознавания множественных нажатий Multi-Touch.

Подбивая итоги, можно резюмировать, что Windows 7 является самой ориентированной на пользователей операционной системой из тех, что когда-либо разрабатывались Microsoft. Нововведения, примененные в ней, действительно упрощают выполнение многих задач, делают их решение более комфортным. Пользователи Windows XP, которые хотят поменять ОС на более актуальную, вряд ли разочаруются в Windows 7. Она действительно работает быстрее Vista и лишена проблем совместимости с аппаратным обеспечением современных компьютеров.

CSMenu - классическое меню "Пуск" в Windows 7

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 13:43:37 GMT

Классическое меню "Пуск", знакомое пользователям ПК со времен Windows 95, полностью отсутствует в Windows 7. Сегодня мы расскажем о программе, с помощью которой можно эмулировать классическое меню "Пуск".

CSMenu - одна из первых программ-эмуляторов классического меню "Пуск" для Windows 7. По внешнему виду CSMenu действительно очень похоже на классическое меню "Пуск".

Установка CSMenu

CSMenu устанавливается просто, но во время установки следует обратить внимание на следующие эпизоды:

1. Если хотите установить классическое меню "Пуск" для всех учетных записей вашей Windows 7, то выберите Install for anyone using this computer (Установить для всех пользователей этого компьютера). Если хотите включить классическое меню только в своей учетной записи, а остальным пользователям компьютера оставить стандартное меню "Пуск" Windows 7, то выберите вариант Install just for me(Установить только для меня).

2. Выберите Custom installation (Выборочная установка) и снимите флажки, если не хотите вместе с CSMenu устанавливать тулбар Ask.com, а также назначать Ask.com домашней страницей и поисковой службой по умолчанию в основном браузере системы.

3. Если хотите, чтобы стандартное меню "Пуск" Windows 7 превратилось в классическое сразу после установки программы CSMenu, то не снимайте флажок Запустить CSMenu.

Удаление CSMenu

1. Щелкните правой кнопкой мыши по значку CSMenu в области уведомлений на панели задач и выберите Выход.

2. Откройте Панель управления > Программы и компоненты.

3. В списке установленных программ выделите CSMenu и нажмите кнопку Удалить.

4. Откройте папку, в которую устанавливалось CSMenu (по умолчанию в 32-разрядной Windows 7 это папка C:\Program Files\, в Windows 7 x64 - C:\Program Files (x86)\) и если там есть папка CSMenu, то удалите её вместе со всем содержимым. Если удалить папку не получается, то сделайте это после перезагрузки компьютера.

Vista Firewall Control - брандмауэр для Windows 7

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 13:40:11 GMT

Vista Firewall Control Free - бесплатный, но качественный брандмауэр для операционной системы Windows 7.

Этот брандмауэр специально написан под Windows Vista и Windows 7, о чем прямо сказано на сайте разработчика Sphinx Software. Vista Firewall Control совместим как с 32-х, так и с 64-разрядной Windows 7. Он благополучно интегрируется в центр безопасности операционной системы и успешно защищает компьютер от вторжений, и по выбору пользователя запрещает установленным программам выход в Интернет.

Vista Firewall Control Free имеет все стандартные функции хорошего брандмауэра, несмотря на то, что это полностью бесплатная версия платного файрволла Vista Firewall Control Plus. Программа протестирована администрацией сайта www.wseven.info

Принцип работы брандмауэра

Когда программа, для которой еще не установлены правила доступа, пытается выйти в Интернет, появляется окно брандмауэра, предлагающее разрешить или запретить ей доступ в сеть. Из раскрывающегося списка Zone вы можете выбрать один из четырех вариантов:

DisableAll (запретить этой программе любые соединения)
EnableAll (разрешить этой программе любые соединения)
IncomingOnly (разрешить этому приложению входящие соединения, но запретить исходящие)
OutgoingOnly (разрешить этому приложению исходящие соединения, но запретить входящие)

Выбрав нужный вариант, нажмите кнопку Apply, и брандмауэр запомнит выбранный вами вариант - создаст правило для этой программы. Если вы не хотите, чтобы брандмауэр создавал правило, то нажмите Apply Once, и в следующий раз, когда эта программа попытается установить соединение, Vista Firewall Control снова предложит вам четыре вышеописанных варианта на выбор.

Доступны для скачивания несколько версий:

32-битная: для 32-х и 64-разрядной Windows 7;
64-битная: только для 64-разрядной ОС;
версия 32/64-bit (2 в 1).

Интерфейс брандмауэра англоязычный.

Перейти на страницу скачивания Vista Firewall Control Free

Комментарии (2) к "Vista Firewall Control - брандмауэр для Windows 7"

Добавление новых комментариев временно приостановлено.

Есть вопрос? Задайте его на форуме.

Программы, совместимые с Windows 7

Pashka2012 — Thu, 10 Feb 2011 13:37:20 GMT

Список программ, которые работают под Windows 7 сборка 7600 без проблем и дополнительных настроек совместимости.

Данный список составлен на основе личных тестов администрацией сайта Windows 7 - Впечатления и факты. Рядом с названием программы может быть указан номер протестированной под Windows 7 версии. Этот список программ периодически обновляется и дополняется, в том числе и благодаря нашим читателям.

Браузеры

Internet Explorer 8 - встроен в дистрибутив Windows 7.

K-Meleon 1.5.3 - быстрый и полностью бесплатный браузер, построенный на движке Gecko, разработанном Mozilla. Программа имеет русскоязычный интуитивно-понятный интерфейс. Хотя браузер K-Meleon разработан для 32-разрядных версий Windows, он прекрасно работает и в 64-битной Windows 7. Программа доступна в двух версиях: пакет установки (после скачивания нужно запустить инсталлятор и установить программу) и архив (после скачивания достаточно распаковать архив и запустить файл k-meleon.exe, чтобы начать пользоваться браузером).

Maxthon 2.5 - бесплатный браузер, построенный на движке Internet Explorer. Русскоязычный интерфейс, есть возможность установки дополнений.

Mozilla Firefox 3.6 - популярный интернет-браузер с огромным количеством дополнений.

Mozilla SeaMonkey 1.1.17 - еще один бесплатный браузер от компании Mozilla. В плане отображения веб-содержимого, программа во многом похожа на FireFox. Есть возможность установки дополнений. Русскоязычный интерфейс.

Opera 9.25, 10 - норвежский браузер. При длительном непрерывном использовании может замедлять систему (если это происходит, просто перезапустите Opera).

Google Chrome - бесплатный браузер от компании Google. Пока работает только в 32-битной Windows 7.

Безопасность

Антивирус Касперского - один из первых антивирусов в мире, которые были специально написаны под Windows 7. В комплекте идет свой брандмауэр, который нужно отключить, если вы используете брандмауэр Windows 7 или файрволл стороннего производителя.

Avast Home Edition 4.8.1356 и более новые версии - популярная бесплатная антивирусная программа теперь совместима с Windows 7. Русскоязычный интерфейс.

Avira AntiVir Personal - бесплатный антивирус, полностью совместимый с Windows 7. Эффективно находит и обезвреживает вирусы, трояны и прочие вредоносные программы. Самый быстрый антивирус из всех протестированных нами антивирусных программ. Интерфейс программы англоязычный.

BullGuard Internet Security - комплект Интернет-безопасности, включающий в себя антивирус, брандмауэр и антиспам. 2 версии программы - для 32-х и для 64-разрядной Windows 7.

Vista Firewall Control Free - полностью бесплатный брандмауэр для Windows 7/Vista. Очень эффективен в отражении атак и блокировании установленных программ, пытающихся без спроса выйти в Интернет. Интерфейс на английском.

PCTools Firewall Plus 6 - бесплатный брандмауэр для Windows. Кое-что пропускает, но на момент написания этой статьи PCTools Firewall Plus работает в среде Windows 7 лучше всех протестированных нами бесплатных брандмауэров с русскоязычным интерфейсом.

Panda Antivirus Pro 2009 и 2010. Специально написанный под Windows 7 антивирус.

Полный список антивирусов для Windows 7

Менеджеры закачек, торрент-клиенты и FTP-менеджеры

Free Download Manager 2.5 сборка 758 - бесплатный менеджер закачек с большим количеством возможностей и русскоязычным интуитивно-понятным интерфейсом.

FlashGet 2.0 - популярный менеджер закачек и торрент-клиент в одном флаконе. Полностью бесплатен. Интерфейс программы англоязычный.

torrent 1.6.1 - бесплатный торрент-клиент с русскоязычным интерфейсом.

FileZilla FTP Client начиная с версии 3.2.4.1, более ранние версии могут работать под Windows 7 нестабильно - бесплатная программа для скачивания и закачивания файлов по протоколу FTP. Полностью русифицированный интерфейс.

Download Master - условно-бесплатный менеджер закачек от российских производителей (AdWare - в качестве платы, пользователю показывается реклама в программе во время скачивания).

Игры

Сокровища Монтесумы - красочная логическая игра.

Heroes of Might And Magic, начиная с версии 2. Популярная пошаговая стратегия, основанная на мифологии разных народов мира.

Need For Speed (все версии, начиная с Underground) - горячо любимый многими автосимулятор. На DirectX 11 работает под Windows 7 даже лучше, чем в Windows XP.

Графические редакторы

Adobe Photoshop CS3 - известнейший графический редактор. Работает, если до него не ставить в Windows 7 никаких других программ от Adobe.

Corel Designer Technical Suite X4 - набор программ и средств редактирования графики.

GIMP 2 - популярный бесплатный графический редактор с широкими возможностями. Русскоязычный интерфейс.

PhotoScape - бесплатная программа для редактирования графических изображений. Широкие возможности и русскоязычный, интуитивно-понятный интерфейс. Кроме стандартных возможностей редактирования изображений, PhotoScape содержит инструментарий для удаления красных глаз, создания GIF-анимации, средство просмотра изображений и многое другое. Программа PhotoScape полностью совместима с Windows 7.

Проигрыватели мультимедиа

AIMP2 2.61.570 - бесплатный аудио-проигрыватель от русских разработчиков. Поддерживаемые форматы: AudioCD, mp3, flac, ape, wav, ogg, wma и др. Программу можно использовать для прослушивания и записи интернет-радиостанций.

KMPlayer - бесплатный проигрыватель мультимедиа. Русскоязычный интерфейс, возможность тонкой настройки любых параметров воспроизведения аудио и видеофайлов.

Light Alloy 4 - бесплатный проигрыватель мультимедиа от российских разработчиков. Поддерживает большинство популярных форматов мультимедиа.

Real Player 10 - проигрыватель мультимедиа. Может воспроизводить большинство типов мультимедиа как с жесткого диска, так и из сети. Бесплатная версия программы Real Player отличается от платной только тем, что не умеет записывать диски. Англоязычный интерфейс.

Музыкальные редакторы

Chords - бесплатная программа для редактирования MIDI-файлов.

Cool Edit Pro 2.1 - популярная программа для записи и редактирования аудиофайлов, поддерживающая множество аудиоформатов. Cool Edit Pro 2.1 не имеет никаких проблем с совместимостью и со скоростью работы в среде Windows 7. В настоящий момент, к сожалению, Cool Edit Pro 2.1 нельзя купить.

Adobe Audition 3 и новее. Современная, переработанная версия программы Cool Edit Pro.

Hyperprism 2.5.0 - популярный пакет эффектов для обработки звука.

FL Studio начиная с древнейшей версии Fruity Loops 3 - популярная программа-секвенсор с множеством необходимых для создания музыки функций. Программа платная, перед покупкой можно воспользоваться 30-дневным trial-периодом.

Native Instruments Kontakt 3 - платный популярный семплер от немецких разработчиков.

Программы для редактирования видео

Avidemux 2.5 - бесплатный видеоредактор.

Auto Gordian Knot - бесплатная программа для конвертации видеоформатов.

Программы для записи CD/DVD

Alcohol 120% 1.9.8.7612 - программа для стирания, копирования, записи CD-DVD-дисков, создания образов и виртуальных приводов. Поддерживает все распространенные форматы образов - может как эмулировать, так и записывать их на диски. Язык интерфейса - русский. Программа платная, но имеет trial-период 15 дней.

Ashampoo Burning Studio 8 - программа для записи дисков. Ashampoo Burning Studio - полная альтернатива Nero. Русскоязычный интерфейс. Программа платная, но лицензия стоит дешевле, чем Nero, хотя основные возможности - те же, к тому же Ashampoo Burning Studio удобнее и компактнее сделана.

CDBurnerXP - бесплатная программа для стирания и записи CD и DVD. Может записывать как обычные данные, так и аудио-CD. Умеет создавать и записывать ISO-образы. Интерфейс CDBurnerXP полностью русифицирован. Доступны для скачивания установочные и портативные версии программы для Windows 7 x86 (32-bit) и для Windows 7 x64 (64-bit).

Программы для работы с текстом

Adobe Reader 9 - бесплатная программа для просмотра документов в формате PDF.

Advego Plagiatus - поиск копий текстов в Интернете. Бесплатная программа от русских разработчиков.

Acapela Алёна - платный русскоязычный голосовой движок - программа для преобразования текста в речь.

OpenOffice.org 3.0 - бесплатная альтернатива пакету офисных программ Microsoft Office (который также безупречно работает под Windows 7).

Punto Switcher - автоматический переключатель раскладок клавиатуры (русский/английский).

Promt 8 - профессиональная среда для перевода.

WinDjView - бесплатная программа для просмотра текстовых и тексто-графических файлов в формате DJVU (с расширением *.djvu).

Архиваторы

WinRAR - архиватор. Версия 3.0 и более ранние могут работать корректно под Windows 7, но в контекстное меню не встраиваются, что вызывает неудобства - приходится все операции проводить в самой программе. Ставьте новую версию. Архиватор WinRAR имеет русскоязычный интерфейс и 40-дневный пробный период, в течение которого доступны все возможности архиватора.

7-zip - бесплатный качественный архиватор. Программа поддерживает большинство популярных форматов архивов.

Другие программы

Mozilla Thunderbird - бесплатный почтовый клиент от Mozilla.

Adobe Flash Player 10 - программа для просмотра flash-графики.

K-Lite Codec Pack - набор аудио и видео-кодеков.

CCleaner начиная с версии 2.19 - чистильщик жесткого диска и реестра Windows. С помощью CCleaner можно включать, выключать и удалять программы, загружающиеся вместе с Windows.

Google Talk - программа для обмена мгновенными текстовыми и голосовыми сообщениями. Есть возможность отправки файлов собеседнику через сеть. Нетребовательна к ресурсам, не захламляет канал, в отличие от скайпа. Чтобы пользоваться GoogleTalk, нужно зарегистрировать почтовый ящик на gmail.

Виртуальная машина Java - позволяет играть в сетевые игры, общаться с людьми по всему миру, подсчитывать проценты по ипотечным кредитам и просматривать трехмерные изображения. Java необходима для установки и работы Akamai Download Manager и пакета OpenOffice.org.

Webmoney Keeper Classic - программа для управления кошельками Webmoney.